В кінці сорокових років минулого століття Братство колишніх воїнів УПА імені Св. Юрія Переможця та Закордонні Частини ОУН видали в Регенсбурзі «Співаник УПА». В журналі «Визвольний Шлях», № 8 (47), за серпень 1951 р. доктор Дмитро Донцов розмістив свою рецензію на унікальне видання, уривки з якої пропонуємо увазі читачів «Шляху Перемоги».
«Ці, зроджені серед крові, пісні – це голосний крик нової України, яка сповіщає світові, що вона прийшла на світ: що вона живе, хоче і жити буде, хоч би всі сили зла завзялися на неї.
В цих піснях я знайшов універсал цієї нової України – ясний, чіткий, твердий і певний себе. Воскреслий дух утоптаної в землю справжньої, прадавньої, нової, вічної України. То на одній, то на другій сторінці блисне на читача слово, вираз, ідея, як у Шевченка, як у Котляревського, або літописів козацьких чи старокиївських. …Бо де є дух живий, там він виливається у відповідну форму, скорше чи пізніше. Де цей дух відлетів, розпадеться й форма.
Ці пісні — читаємо в передмові –«відтворюють широку скалю небуденних почувань», а «творились вони в хвилинах, коли холоне кров у жилах й перестає бити серце». В наші емігрантські будні… вривається цей скромний «Співаник», як подув гострого й свіжого повітря в темний сопух сажі…
Ідеєю Божої сили, що допомагає віруючим у боротьбі зі злом, цією ідеєю перейнята вся книжка, як перейняті нею поезії Шевченка, Теліги і деяких нових поетів (Бори, Карпенка-Криниці, Боєслава). При цьому ідея Бога в’яжеться в піснях тісно з ідеєю національної місії України: «Ми славим правду, Бога, новий світ», який збудувати – є їх покликанням. «За Бога, за правду, за святу Україну»; «Переможем духа злого, Боже, сили дай!»; «З нами правда, з нами Бог» – ці два поняття своєї правди міцно сплетені в одно, подібно, як у Шевченка.
Почуття своєї місії – широкого розмаху. Україна має не лиш себе визволити, але й показати шлях світу, що лежить у злі: «На злочин світу станем», збудуємо новий світ, поваливши старий світ «орд чужих загарбників». Свою місію сприймають як містичну місію вищого духовного порядку: «Життя звернемо ми на новий шлях». Мріють про «могутню Україну» і вірять, що «нам на Сході володіти, і володіти будем ми».
Гасла, з якими ця нова Україна йде у бій, – це не «грабуй награблене», а гасла духовного порядку; безнастанно стрічаємося з виразами: за славу, за честь, за землю святу, за «Святої Софії дзвони», за Божу правду. Це ж споконвічні гасла лицарства України, від старого княжого Києва, через козацтво, до наших днів. Додати б до цього ще гасло «за віру». Сила віруючого духа, якого не вбити, – лунає з тих пісень; певність –«долю передерти», «роздерти присуд смерти», побороти смертю смерть – нагадує їх духовних предків з XIII і XVII віків. Вони борються не за матеріальні, а за ідеалістичні цінності: за вільну людську душу, закуту в ланцюги, мстяться за «зневаги, за знущання», за «потоптану народну честь».
Є в них велика пошана й віддання історичній традиції нашої землі: «До бою кличуть нас віки», кличе кров козаків, Нечаїв, гайдамаків, Довбушів. Ворог, проти якого йдуть, у їх очах – «варвар-займанець». …Боротьба з ним – їх життя, їх стихія, їх поезія. Вони свідомі конечності цієї боротьби. Держави цементуються «залізом, кров’ю і завзяттям». На ясні зорі, на тихі води – зброя лиш прокладає шлях. З ворогом Україну «розсудить лиш залізо й кров». Нова доля зацвіте лиш на могилах борців за неї. «Ні сліз, ні ридань, ні прокльонів, держава – це кров і залізо, свобода –це вістря мечів». Лицарська «краля пишна» – це не дівчина, це війна. Понад усе рідніший їм ліс, як колись запорожцеві – Великий Луг.
Усе їх «вірую» – це повний етичний кодекс, кодекс честі нового лицарства,яке цю честь, землю, Бога й правду ставить понад усі особисті прив’язання й вигоди…
Є в цих піснях те, що, може, найважніше з усього: свідомість нового «дружества» й покликання, що не міфічний «народ», а власне вони мають здійснити велику місію України. «Крізь пекло мук» – вони, «титани духа, титани рук», мають нарід вести й будити; вони на власних плечах пронесуть свій хрест, як символ завтрашньої перемоги: вони – «чисті серцем» і сильні духом.
Як слушно згадує передмова; цим своїм новим окремим духом – оці пісні УПА – відрізняються від пісень Усусусів, Січових Стрільців, від доби тодішніх визвольних змагань. Розмахом і могутністю нашої давнини – віє від них.
Поява цього «Співаника» як поява творів Бори, Карпенка-Криниці, Боєслава, Корибутяка – свідчить, що література наша почала відвертатись від нудних самозахвальних апологетів «буденної сірої людини» з її буденними (часто брудними) радощами Швейків – до давньої героїки «титанів» героїчних наших днів».
В 1992 році у Львові було перевидано цей співаник, і сьогодні ми пропонуємо його для того, щоб пісні, поміщені в збірнику, знову на повний голос залунали «від Сяну по Кавказ», надихаючи до боротьби і скріплюючи у вірі.
Бажаючі придбати книгу можуть звертатися за адресою: 01030 м. Київ, вул. Ярославів Вал, 9 пом.4 тлф. (044) 234-70-20
