Другий том документального збірника про дисидентський рух на Сумщині — це не просто архівна праця, а удар по міфу про нібито всезагальну покору перед совєтською системою. Книга переконливо показує: навіть у найглухіші часи люди мали сміливість говорити і діяти всупереч імперії, і саме завдяки таким «незручним» громадянам Україна врешті повернулася до свободи.
Упорядники тому — В’ячеслав Артюх, Геннадій Іванущенко та Володимир Садівничий — вибудували матеріал так, щоб читач бачив не хаотичну підбірку паперів, а цілісний літопис спротиву. Їхня робота з архівними фондами вражає: від справ з колишніх архівів КГБ — до документів Державного архіву Сумської області (книга присвячена його 100-річчю), самвидавних текстів, листівок і протоколів трудових та партійних зборів. Вагому частину джерел склали документи Архіву ОУН в Лондоні, зокрема, про двох уродженців області – дисидента Михайла Осадчого та олімпійця Володимира Голубничого. Наукову витриманість видання забезпечили рецензенти, доктори історичних наук Валентина Піскун та Сергій Дегтярьов, які надали архівній збірці додаткової точності й академічності.
Збірник умовно ділиться на три групи джерел.
Перша — тексти самих учасників руху: листи, статті, мемуари, підпільні журнали. Це живі голоси людей, які не дозволяли системі замкнути українську душу в стандарті «правильної думки».
Друга — документи совєтських каральних структур: справи КДБ, прокурорські нагляди, донесення до партійних кабінетів. У них відчувається страх системи перед будь-яким вільним словом.
Третя — матеріали, що показують реакцію суспільства: протоколи зборів, свідчення очевидців, спогади колишніх кегебістів та родин дисидентів.
Особливо цінним є те, що упорядники не маскують імперську природу влади й послідовно вживають термін «совєтський» — не для емоційності, а для точності. Так само вони залишають авторські тексти з мінімальним редагуванням, фіксують скорочення й пропуски, чесно зазначають, де документ був урізаний цензурою. Такий підхід робить книгу не просто збірником, а надійним джерелом для істориків, журналістів і всіх, хто хоче розуміти справжню природу імперської політики.
Для чого це сьогодні
У післявоєнній Україні ця спадщина має пряме прикладне значення. По-перше, вона є щепленням від відродження авторитарних практик. Природна спокуса шукати «сильну руку» для швидкої відбудови країни і навіть вже тепер, під прикриттям воєнної необхідності будувати корупційні схеми, може обернутися згортанням прав і свобод, що вже не раз ставало трагічним досвідом у ХХ столітті. По-друге, історія сумського інакодумства нагадує: демократія живе не «одобрямсом», а свободою відповідальної незгоди. Дисидентство — це не хуліганство, а пропозиція альтернативи, сказана власним голосом і власним підписом.
Не варто забувати й про іншу загрозу — диктатуру юрби. Охлократія може відтворювати (і вже відтворює!) ті самі механізми несвободи, що й диктатура одного вождя. І саме тут локальні приклади спротиву — від антисовєтських написів у Конотопі до ініціатив кінця 1980-х — стають не просто історією, а інструкцією з безпеки для майбутнього.
Книга, яка виховує громадян
Другий том збірника — це важливий інструмент формування громадянської свідомості. Він допомагає суспільству ставати стійкішим до маніпуляцій і менше піддаватися спокусі «простих рішень». Так, він не переконає тих, хто ніколи й нічого не читає. Але він озброїть усіх, хто хоче будувати Україну на повазі до свободи, а не на совєтських рудиментах.
В електронному форматі книгу можна прочитати тут: https://history.sumy.ua/sources/writing/10016-inakodumstvo-na-sumshchyni-zbirnyk-dokumentiv-i-materialiv-19551990-roky-tom-2.html?fbclid=IwY2xjawOEX2pleHRuA2FlbQIxMABicmlkETE0S0pycjllbXVMTUpHWlBKc3J0YwZhcHBfaWQQMjIyMDM5MTc4ODIwMDg5MgABHvsN4l_tT7kXA6VD0rVedYvy222QAXqfF0iT33wyCmJEMsPnmWV6DTVFCrs-_aem_ccA4vl2rs-zMtlq5znKeSA
Українська Інформаційна Служба
