Зенон Боровець
0 років тому:
середина липня – жовтень 1930 – на західноукраїнських землях ОУН здійснила Другу саботажну акцію, як протест проти державної політики етноциду на окупованих українських землях. Відразу після окупації Західної України Польща розпочала широкомасштабну програму ліквідації української ідентичності Галичини і Волині, яка здійснювалась за трьома напрямками:
– системне нищення політичного, культурного, релігійного та економічного життя українців;
– масова еміграція українців за кордон;
– колонізація українських земель поляками.
Вже в грудні 1920 ухвалено окремий закон про колонізацію «східних теренів Польщі» військовими поселенцями, за яким тільки на Волині й Поліссі та лише в період з 1920 по 1928 польським колоністам передано 259 тисяч гектарів землі на яких осіло близько 20 тисяч поселенців. Загалом у цей період на українських землях осіло близько 60 тисяч поляків.
Наслідком цього стало різке збільшення безробіття серед українців і їх масова еміграція. Тільки за один 1929 із Західної України до Америки та Західної Європи емігрувало 53 тисячі українців (38 тисяч з Галичини і 15 тисяч з Волині та Полісся). Задля цього польський уряд надавав українцям Західної України різні допомоги, безкоштовні позики тощо. Натомість протести українських послів у польському парламенті піднімались на глум. До того ж польські військові колоністи, які поголовно були шовіністами, всіляко зневажали вияви українського національного життя, а нерідко вдавались до безпосереднього терору. На початку 1930 у Сеймі оголошено про 4 нові законопроекти для посилення польської колонізації на «кресах всходніх» і, як й у попередніх випадках, протести українських і білоруських послів преса і польські парламентарі зневажливо висміяли. Оскільки законним шляхом протестувати було марним, ОУН підняла саботажну протиакцію: підпали господарств польських колоністів, спилювання телеграфних стовпів, напади на поліційні станиці тощо, чим привернула увагу світу на злочинні дії польського окупанта на найвищому державному рівні. Масштабність саботажної акції стала повною несподіванкою для польських урядових чинників. Ця недалекоглядна шовіністична політика польських державних мужів невдовзі стала однією з вагомих причин вибуху польсько-української трагедії на Волині у 1943.
