З глибоким сумом сповіщаємо, що 7 травня в м. Матітук, штат Нью-Йорк, США на 99-му році життя відійшла у Вічність довголітня членкиня ОУН, ветеран УПА
Анна Карванська-Байляк «Рома».
Пані Анна народилася 1 січня 1924 року в селі Баховичах у Мостиському повіті (тепер – Львівська область) у селянській родині Миколи та Марії Телятинських, в яких було, окрім Анни, семеро дітей – п’ятеро синів і дві доні.
Анна вступила на навчання до гімназії в Перемишлі і згодом перевелася до Мостиської середньої школи. З батьківської хати, церкви, української школи та Юнацтва ОУН винесла вона той національний дух і патріотизм, який покликав її до визвольної боротьби.
В ОУН Анна-«Рома» пройшла у підпіллі ідеологічні та санітарні вишкільні курси. За дорученням Українського Допомогового Комітету вона засновувала й вела дитячі садочки для українських дітей, працювала в сітці підпільного Українського Червоного Хреста (УЧХ), була районовою, організовувала мережу клітин УЧХ на Мостищині та Перемищині у другому районі надрайону «Холодний Яр» під підпільними псевдами – «Лісова» та «Рома».
Анна стала в ряди Української Повстанської Армії, а разом з нею вступили в боротьбу троє її братів – Іван, Микола і Павло. Живою лишилася лише Анна, брати впали смертю героїв за Рідний край.
В УПА Анна (псевдо «Лісова») познайомилася з першим своїм чоловіком Дмитром Карванським-«Орським» – сотенним УПА, і в серпні 1945 року з ним одружилася. Прекрасним, світлим та чистим було подружжя Карванських, але воно було і коротким, як спалах серпневої зірки.
Під час акції під Бірчею 6-7 січня 1946 р. повстанці з УПА зазнали великих втрат, найважчими з яких були загибель курінного Михайла Галя-«Коника» та сотенного Дмитра Карванського-«Орського», першого чоловіка Анни. Разом з ними загинуло ще 23 повстанці, а 22 було поранено. Повстанцям забракло важкої зброї для штурму укріплень, а згодом і амуніції для продовження бою, що затягнувся…
Пізньою осінню 1946 року «Лісова» була направлена на зв’язковий пункт до Кракова, там виконувала обов’язки зв’язкової. 12 травня 1947 року, в т.зв. «Краківському котлі», вона була заарештована польською службою безпеки. Після страшних поневірянь, тортур та знущань під час слідства Польським військовим судом 21 травня 1948 р. засуджена на 14 років ув’язнення. Вийшла на волю 12 червня 1954 р. Проживала у м. Вроцлав, Польща. Виїхала до США у 1965р.
Ініційована пані Анною епопея з перепохованням загиблих у містечку Бірча під Перемишлем повстанців на чолі з курінним «Коником» (Михайло Гальо) та сотенним «Орським» (Дмитро Карванський) завершилася перезахороненням ексгумованих останків з бірчанської могили 7 липня 2000 року в Пикуличах під Перемишлем. Разом з цими останками був похований прах ще 19-ти упівців, яких було розстріляно 22 травня 1947 року в селі Лішна при проведенні акції «Вісла».
Про все це Анна Карванська-Байляк описала в книзі «Україно, визнай», в основу якої лягла історія бою УПА коло Бірчі.
На еміграції пані Анна одружилася з Романом Байляком, який також був в УПА. Подружжя українських патріотів Роман та Анна Байляки активно працювали у багатьох українських громадських організаціях, гостро відчуваючи свій обов’язок перед загиблими побратимами, вони разом багато років добивалися від польського уряду права на перепоховання загиблих воїнів УПА.
Серед книг Анни та Романа Байляків, виданих у Варшаві: «Во ім’я Твоє» (2000), «Україно, визнай» (2002), і «Богунова тридорога» (2004), перші дві написані Анною Байляк-Карванською, третя – її покійним чоловіком Романом Байляком на базі ґрунтовних архівних матеріалів та власних спогадів.
Анна Карванська-Байляк, її перший чоловік сотенний УПА «Орський» (Дмитро Карванський) і її другий чоловік – ройовий УПА Роман Байляк-«Богун», впродовж усього свого життя щиро й безмежно віддано служили українській справі, а уся їхня діяльність була спрямована на здійснення найшляхетніших українських ідеалів.
Низько схиляємо голови перед Її світлою пам’яттю.
Провід ОУН (б)
