12.10.1920 – після Варшавської битви, без погодження із союзною УНР, в Ризі між Польщею з одного боку та РСФРР і маріонетковою УСРР, з іншого, підписано перемир’я, а 18 березня 1921 – Ризьку мирну угоду. Делегатів від уряду УНР на переговори не допущено. Згідно з угодою до Польщі відходили західнобілоруські землі, західноукраїнські території в районі Полісся, а Східна Галичина згідно мандату Ліги Націй передавались в управління Польщі. При цьому ніхто не запитував згоди українців, що потрапляли під польську окупацію, ще чинний уряд УНР, ані навіть одного з підписантів договору – УСРР. На переговорах більшовики погоджувались на все, крім відновлення УНР. Вони навіть готові були віддати більше, проте поляки усвідомлювали, що тоді українці у Польщі стануть надто чисельними і втримати їх в упокоренні буде неможливо.
Відразу після перемоги під Варшавою на емоційному піднесенні Пілсудський вигукнув: «Від імені Польщі закликаю – хай живе Вільна Україна!». Проте на перемовинах він волів цього не згадувати. Після підписання сепаратного перемир’я польська сторона також забула про договір між Польщею та УНР підписаний 22-24 квітня у Варшаві та кинула Армію УНР напризволяще. Здавалось молода польська держава осягнула велику перемогу та значні територіальні придбання, проте, як показав подальший розвиток подій, вони виявились пірровими. Подібно як в минулих століттях поділ українських земель між Варшавою та Москвою згідно Андрусівського перемир’я (1667) та Вічного миру (1686) вилився у три поділи (1772; 1783; 1795) і падіння Польщі, так і Ризька угода дала лише передишку Москві й через два десятиліття вона вчетверте з гітлерівською Німеччиною знищила незалежну Польщу та поділила її території. Чи відбудеться п’ятий поділ Польщі немалою мірою залежить також від усвідомлення минулого сучасною польською політичною елітою, бо історія завжди несподівано та боляче відплачує несумлінним учням.
На фото: українські старшини на чолі з Петлюрою під час спільного українсько-польського параду.
