У Полтаві пропонують перейменувати на честь діяча УНР Юрія Колларда
Представник УІНП в Полтавській області Олег Пустовгар ознайомив виконком Полтавської міської ради із фаховим висновком Експертної комісії Українського інституту національної пам’яті щодо належності об’єктів, присвячених російському прозаїкові, поету та перекладачеві Буніну Іванові Олексійовичу (1870–1953), до символіки російської імперської політики. Запропонував вулицю Івана Буніна у Полтаві перейменувати на честь видатного діяча УНР Юрія Колларда.
«30 серпня цього року набрав чинності Закон України «Про засади державної політики національної пам’яті Українського народу» (далі – Закон). Серед іншого, Закон, серед іншого, відновлює перейменування об’єктів топоніміки, які є символікою російської імперської політики у розумінні Закону України «Про засудження та заборону пропаганди російської імперської політики в Україні і деколонізацію топонімії». Отже органи місцевого самоврядування отримали додаткові умови для очищення публічного простору громад від російської символіки. Відповідно до підпункту 24 пункту 2 розділу VI (прикінцеві та перехідні положення) Закону упродовж шести місяців органи місцевого самоврядування населеного пункту мають перейменувати об’єкти топонімії, в назві яких міститься символіка російської імперської політики. Окрім цього, Закон містить застереження щодо того, які об’єкти топоніміки не можна повторно перейменувати 10 років. Йдеться про оновлену редакцію статті 3 Закону України «Про присвоєння юридичним особам та об’єктам права власності імен (псевдонімів) фізичних осіб, ювілейних та святкових дат, назв і дат історичних подій». На офіційному сайті УІНП як центрального органу виконавчої влади оприлюднено Фаховий висновок щодо об’єктів, присвячених російському прозаїкові, поету та перекладачеві Буніну Іванові Олексійовичу (1870–1953), до символіки російської імперської політики. З огляду на це Полтавська міська рада має перейменувати у м. Полтава вулицю Івана Буніна. Пропоную у межах Постанови ВР «Про відзначення пам’ятних дат і ювілеїв у 2024-2025 роках» найменувати цю вулицю на честь діяча УНР Юрія Колларда. Згідно із Законом, якщо органи місцевого самоврядування у встановленому цим Законом порядку не прийняли такі рішення, то відповідне розпорядження у тримісячний строк повинен прийняти міський голова (особа, яка здійснює його повноваження- Катерина Ямщикова). Якщо ж вона не підпише розпорядження, то голова обласної військової адміністрації має три місяці для підписання відповідного розпорядження про перейменування», – розповів Олег Пустовгар.
У фаховому висновку Експертної комісії Українського інституту національної пам’яті https://uinp.gov.ua/dekomunizaciya-ta-reabilitaciya/ekspertna-komisiya-uinp/fahovi-vysnovky-ekspertnoyi-komisiyi/ivan-bunin зазначено таке: «І.О. Бунін уважав Україну органічною частиною Росії, був вороже налаштований до відновлення української державності в 1917–1920 рр., відстоював позиції «єдиної та неподільної Росії», підтримуючи Добровольчу армію Антона Денікіна. Перебуваючи в Одесі, Іван Бунін у 1919 р. був співробітником ОСВАГу (ОСВедомительное АГентство, інформаційно-пропагандистський орган Добровольчої армії, а в подальшому – Відділ пропаганди при уряді Збройних Сил Півдня Росії, наділений монополією на подання та поширення інформації на підконтрольних йому територіях) і заснованому улітку 1918 року генералом А. Денікіним. Участь Івана Буніна в роботі ОСВАГу як органу армії, яка воювала за «єдину та неподільну Росію» і знищення Української держави, поєднувалася з його висловлюваннями в публікаціях на підтримку А. Денікіна та його ідей. Зокрема, на приїзд А. Денікіна до Одеси він публічно відгукнувся такими словами: «Будь благословен Твой ратный путь, Надежда России»; «Позвольте мне только земно поклониться Вам ото всего моего сердца, с особой силой ощущающего ныне свою кровную связь с Россией, – сердца, бесконечно постарадавшего и в эту минуту бесконечно счастливого». У 1922 р. під час приїзду А. Денікіна до Парижу І. Бунін подарував йому свою нову книгу «Чаша жизни» з дарчим написом: «А.И. Деникину в память прекраснейшего дня моей жизни – 25 сентября 1919 года в Одессе – когда я не задумываясь и с радостью умер бы за Него». В «Окаянных днях» Іван Бунін описує перебування А. Денікіна в Одесі так: «Мир с немцами подписан! Деникин взял Харьков! Поделился радостью с дворником Фомой, но он пессимист…»; «Несколько успокоился. Все уверяют, что это вздор, будто Харьков взят обратно. Мало того, говорят, что Деникин взял Екатеринослав и Полтаву, что большевики эвакуируют Курск, Воронеж, что Колчак прорвал их фронт на Царицынском направлении, что Севастополь в руках англичан…»; «Нынче вскочил все-таки в семь и купил газеты все по одной: «Циркулировавшие слухи о взятии нами обратно Харькова, Лозовой и Белгорода пока не подтверждаются… От радости глазам не поверил», «Сумашедшие слухи о Деникине, об его успехах. Решается судьба России».
Отже, Іван Бунін і як співробітник ОСВАГу, і як публіцист підтримував, глорифікував та виправдовував російську імперську політику, що, відповідно до частини 1 статті 2 Закону, є пропагандою російської імперської політики».
Довідково:
150 років тому, 2 січня 1875 року на Полтавщині народився Юрій Коллард-борець за незалежність України у 20 столітті, співзасновник РУП, письменник, інженер, державний діяч доби Української революції 1917-21 рр, міністр у сфері транспорту, передусім залізничного. Його батько Жерар Коллард був бельгійцем, який працював інженером-агрономом в Україні, де одружився з матір’ю Юрія, що походила з козацько-шляхетського роду. Середню освіту здобув у Полтавському Олександрівському училищі, де долучився до українського національного руху. Спілкувався з Симоном Петлюрою та з іншими політичними та громадськими діячами. Вищу освіту, зокрема диплом інженера-технолога отримав у Харківському Технологічному інституті. Восени 1897 року, разом з Дмитром Антоновичем, Михайлом Русовим, Боніфатієм Камінським, Опанасом Андрієвським, Олександром Коваленком та іншими став співзасновником «Харківської Української студентської громади». Ця організація, на початку 1900 року, стала родоначальницею РУП, яка постала 125 років тому, наприкінці 19 ст. у 1990 році. Поява РУП ознаменувала переростання опору Московщині з культурницького, народницького у політичний. Саме діяч РУП Микола Міхновський у Маніфесті «Самостійна Україна» з обгрунтуванням юридичних постулатів аргументував необхідність Української самостійної соборної держави від гір Карпатських по гори Кавказькі, від Сяну до Дону, і назвав головного ворога українців–російський імперіалізм.
Юрій Коллард — потужний управлінець, залізничник. У часи Української Центральної Ради він керував управлінням залізниць на Поліссі, при Гетьманаті Павла Скоропадського, у 1918 році, працював у департаменті залізниць, а вже при Директорії УНР, яку очолював полтавець Симон Петлюра,— очолив Міністерство шляхів і залізниць. Опікувався створенням бронепоїздів для Армії УНР. Юрієві Колларду слід завдячувати тим, що чимало простих залізничних роз’їздів перетворилися на залізничні станції, зокрема й місто Гребінка на Полтавщині.
Ведучи активну Після загарбання УНР ленінською росією опинився на еміграції, у Чехословаччині. У цій країні був заступником голови Центральної управи Української Громади й одним із керівників Союзу визволення України та фундаторів Легії українських націоналістів. До 1939 року опікувався місцевою Студентською Громадою та іншими суспільно-громадськими організаціями української еміґрації в Чехословаччині.
Коллард— письменник і публіцист. Його праця «Спогади юнацьких днів: 1897-1906» є джерелом, із якого історики черпають знання про боротьбу за незалежність України у ХХ столітті: про РУП, УНР.
Представництво УІНП в Полтаві
