Лист хана Мамая Князю Дмитрію
Здрастуй, дорогий Дмитре!
Дійшла до мене чутка, що ти, потрапивши під вплив націоналіста Сергія Радонезького, піддавшись на вмовляння удільних бояр-сепаратистів, взяв курс на відрив Московського князівства від Золотої Орди.
Що твої люди всюди кричать про якусь «монголо-татарське ярмо».
Що татарських воїнів вже називають в московських краях окупантами.
Що в Суздалі побили мого баскака.
Що ти вимагаєш, щоб московські воїни, які присягнули Орді, тепер склали нову присягу Московського князівства …
Схаменися, брате Дмитре! Як можна по живому відрізати Московію від Орди? Ти знаєш, що я не великодержавний Чингіз, а чи не наполовину Москвитянин. Моєю нянькою була полонянка Варвара. Та й хто сказав, що існує окремий московський народ? Ми – єдина Золотої Орди нація. Наш народ розділився (ненадовго) лише в Х столітті, коли київський хижак Олег підкорив частину хазар, наших спільних предків. Подивіться на себе – скільки серед вас, московитян, розкосих, вилицюватих і кирпатих?
Недарма є приказка: гарненько пошкреби московита – і виявиш татарина. Ваш мова – майже наша. Богатырь, халат, арбуз, диван,тайга, карандаш, деньги, лошадь, чулок, ямщик, чердак, халва, чемодан і сотні інших – це ваші і наші слова.
Це вже потім, при київському спонуканні були вирощені і ненародна московська мова, наповнена слов’янськими словами, і спокуса відучити московитів від татарської мови, і спокуса московського націоналізму.
Доходить до смішного, лубочного невігластва, що, мовляв, «Москва, Володимир, Новгород – це все російські міста». Як ніби ми тут не знаємо, що Руссю називається лише смуга землі від Тмутаракані до Карпат? Неначе московські або новгородські літописці, відзначаючи поїздки своїх князів до Києва, не писали «… такого-то числа поїхав на Русь …».
Тисячі років у нас була одна віра. Наші предки поклонялися одному і тому ж Сонцю і одним і тим же ідолам. Київ нав’язав нам християнство. Але ж серед Батиєвих воїнів було багато християн-несторіан. У 1260 році монголи-християни ходили до Палестини звільняти від мусульман Гроб Господній.
Потім, правда, в 1312 році хан Узбек сам прийняв Іслам. Але ж ми ніколи не притісняли вашу стару віру. Про хана Джанібека ваш літописець говорить, що «цей цар Чянібек Азбяковічь добр зело до Християнства».
Хан Берке дозволив московитам, що мешкали в Сараї, відкрито відправляти своє богослужіння, так що митрополит Кирило заснував для них особливу Сарскую обитель.
І взагалі, ділитися за релігійною ознакою – варварство. До того ж московити і татари дуже часто взаємно міняли віру. Ординські вихідці здавна селилися в московських містах і приймали православ’я. Татарський чиновник Буча, збираючи в Устюзі данину з жителів, закохався в місцеву дівчину Марію і, щоб одружитися на ній, хрестився під іменем Іоанна. Згодом він збудував церкву Іоанна Предтечі, яка, ти знаєш, стоїть до сих пір. А в Ярославлі монах Зосима прийняв нашу магометанську віру.
Згадай, Батий зробив Олександра Невського своїм прийомним сином і довіряв йому керівництво татарськими і російськими військами, коли деякі міста навідріз відмовилися допомагати захищати священні кордони Орди від тевтонів.
Сьогодні відокремлювати Московію – значить різати через мільйони сімей та людей: яка зміна населення; цілі області з татарською перевагою, скільки людей, яким важко вибрати собі національність з двох … Аксаковы, Асадовы, Баксаковы, Басмановы, Бехтеревы, Булгаковы, Корсановы, Беклемишевы, Чаадаевы, Колычевы, Карамышевы, Бутурлины, Куракины, Сабуровы, Огарковы, Ушаковы, Аракчеевы, Мансуровы, Салтыковы, Бахметьевы, Мусины, Муратовы, Исаевы, Юсуповы, Булатовы, Измайловы – хто вони? Московити? Татари?
А де межа між Московією і Татарією? Сотні років ми прожили разом, не знаючи ніяких меж!
У кого повернеться язик сказати, що Тула, названа ім’ям цариці Тайдули, дружини Джанібекової – московське місто? А Нижній? Якщо Тохтамиш здуру чи сп’яну дав Василю I ярлик на Нижегородське князівство, то з цього не випливає, що татарський народ відмовиться від земель, які є землями татарської слави. У сотень тисяч татар, що проживають в Нижньому, ніхто не запитав – чи бажають вони того, щоб їх подарували, як якусь річ.
Наші муфтії провели експертизу цього ганебного акту – і прийшли до висновку, що ярлик Тохтамиша не має законної сили, тому що при передачі Нижегородського князівства до складу Московії не був проведений загальний курултай татароязичного населення. Поки ми вирішили оголосити Нижній одинадцятого улусом, а там – подивимося.
А землі по верхній Волзі і Камі? Розгортаємо чотирнадцятий сувій «Золотоординської історії». Читаємо: «Новотатарія. Так називається простір, завойоване ясновельможним ханом Батиєм і включає улуси Вологодський, Костромський, Чухломський і Вятский ». Може ти, Дмитре, захочеш включити до складу Московії ще й Крим? Або – хе-хе! – Сибір?
Вся Європа об’єднується (я чув, що вон Литва має намір об’єднатися з Польщею) – а ти надумав роз’єднуватися.
Так, гірко згадувати жорсткі акції Батия по відношенню до Козельська і деяких інших міст. І потім, адже саме козельці першими напали на наших послів, що прийшли з мирними пропозиціями.
Набагато більше було позитивних прикладів. Ми разом зупинили натиск німецьких полчищ на Схід. Московитяни і татари плечем до плеча боролися з агресивною Литвою і її васалами – руськими князями. Возз’єднання Московії з Золотою ордою – а саме так це всіма було сприйнято – відкрило шлях в твої землі хівинським і бухарським купцям, що зробило позитивний вплив на економіку. Мудрий старший татарський брат допоміг молодшому брату татарському засвоїти тверду ординських дисципліну, військову доблесть і нещадність до ворогів.
Деякі московити кричать, ніби татари їх грабують. Це безсоромна брехня! Покажи – де те, що ми награбували? Подивися, як живе московитян. Він живе в хаті, їсть наваристі щі і пиріг з заячиною. А простий татарин живе в кибитці, терпить пил і холоднечу, харчується просом та сирої кониною. Так хто ж кого грабує?
З особливою тривогою я стежу за розтягування війська. Згадаймо нашу бойову дружбу, скріплену кров’ю – як татари разом з Глібом Смоленським і Романом Брянським завоювали Литву, як твій дід Іван Калита разом з ханом Узбеком били тверських зрадників! Тепер від воїнів, що дали присягу Золотій Орді, вимагають присяги Москві! Де ж твоя військова честь, Дмитре? Хто удостоїв тебе великокнязівського сану? Мурут! Кому ти на колінах клявся у вірності? Орді! А адже справжній мужчина присягає тільки раз в житті! Зрадник!
А тепер ти ще й оголосив списи, зроблені на Копейному дворі, своєю власністю. Але ж Копейний двір, Дмитре, будувався на кошти всієї Орди.
Дробити військо – створювати тисячі складнощів. Наприклад, касимовскі ремісники постачають підковнимі цвяхами всю Орду. Це ж єдиний ординськогосподарчий комплекс! А де ви візьмете досвідчених темників? А як московитяне будуть командувати кіньми, якщо вони слухаються тільки татарських команд?
Ти хочеш мати своє військо відразу і негайно. Причому моїм сотникам, які не захотіли тобі присягнути, ти не надаєш палат, і вони змушені страждати, проживаючи разом з сім’ями в рваних юртах.
Гаразд, я дозволяю тобі якісь сили (допустимо 100 легких лучників) мати у своєму розпорядженні – для підтримки внутрішнього порядку. Але розтягувати все військо?
Прошу тебе, Дмитро: схаменись! Не зіштовхуй лобами наші братські народи.
Історія тобі цього не пробачить.
Твій брат МАМАЙ
