Бюджетна криза: що робити?
Олег Медуниця
В Україні фактично почалася бюджетна криза. Грошей не вистачає вже не на якісь другорядні програми. Під удар потрапили видатки, безпосередньо пов’язані з життєдіяльністю країни під час війни.
Асоціація міст України заявила про зупинку платежів громадам на підготовку до опалювального сезону, захист енергетики, відновлення критичної інфраструктури та ліквідацію наслідків російських обстрілів. Зупинка капітальних видатків уже вдарила по будівництву та дорожній галузі. Керівник «Автостради» Максим Шкіль публічно заявив про фактичне припинення фінансування відповідних робіт. І все це відбувається напередодні зими і на четвертому році великої війни. Військові, між іншим, також заявили про брак грошей і назвали цифру дефіциту у 27 мільярдів гривень.
Але найважливіше, що гроші для України є. Президентка Європейської комісії Урсула фон дер Ляєн заявила, що до кінця цього року доступними залишаються 37 млрд євро. Європа готова продовжувати і бюджетну, і оборонну підтримку України.
Проте прозвучала й друга частина цієї заяви, яку в Києві повинні нарешті почути: у міру просування реформ у Верховній Раді просуватиметься і бюджетна підтримка. Єврокомісія прямо говорить про необхідність виконання взятих Україною зобов’язань, зокрема у сфері верховенства права та боротьби з корупцією. Це принципово змінює постановку питання.
Ми занадто довго виходили з логіки: в Україні війна, отже партнери зобов’язані дати гроші. Так більше не працюватиме. Європа допомагає Україні і продовжуватиме допомагати. Але європейські уряди відповідають перед своїми парламентами та платниками податків. І вони мають право запитати: що зробила сама Україна, щоб виконати домовленості, забезпечити прозорість використання коштів і провести реформи, під які ця допомога надається?
На тлі останніх корупційних скандалів у найвищих щаблях влади це питання принципово поставлене нашими партнерами. Тому досить шантажувати Європу війною. Нам потрібна не дипломатія образ і вимог, а виконання власних зобов’язань.
Ініціативу має взяти Корецький
Саме зараз прем’єр-міністр Сергій Корецький має можливість показати, що уряд є самостійним центром державного управління, а не установою, яка очікує політичної відмашки.
Тим більше прем’єр уже публічно визнав серйозність проблеми. 14 вересня він заявив, що ситуація з державними фінансами близька до критичної, і закликав Верховну Раду терміново ухвалити законопроєкти, від яких залежить міжнародна фінансова допомога.
Але закликів недостатньо. Уряд повинен негайно сформувати і внести до Верховної Ради або визначити перелік уже зареєстрованих законопроєктів і сформувати першочерговий євроінтеграційний пакет – усі законопроєкти та рішення, виконання яких прямо пов’язане з отриманням європейського фінансування.
Не розтягувати їх на місяці. Не чекати сприятливої політичної кон’юнктури. Не торгуватися за кожну норму. І пройти цей пакет у парламенті у максимально короткі строки. Йдеться насамперед про антикорупційні, бюджетні, судові та інституційні реформи, а також про виконання умов Ukraine Facility.
Почати економити із самих себе
Але виконання вимог партнерів – лише одна частина роботи. Якщо держава опинилася перед реальною бюджетною кризою, вона зобов’язана провести жорстку ревізію власних видатків. Не можна зупиняти фінансування громад, підготовку до зими, захист енергетики, відновлення критичної інфраструктури та інші життєво необхідні програми і водночас продовжувати витрачати мільярди гривень на те, без чого країна під час війни цілком може обійтися.
Уряд має негайно переглянути всі непріоритетні бюджетні програми. Серед очевидних кандидатів на скорочення – популістичні програми на кшталт державного кешбеку. В умовах дефіциту бюджету держава не повинна роздавати гроші заради короткострокового політичного ефекту, коли цих коштів бракує на оборону, енергетику та громади.
Так само необхідно переглянути державне фінансування телемарафону. Влада може пояснювати його необхідність інформаційною політикою воєнного часу, але це не означає, що платники податків повинні безкінечно фінансувати за нинішньою моделлю телевізійний продукт, який дедалі більше сприймається критиками як інструмент політичної пропаганди.
В умовах бюджетної кризи кожна така гривня має пройти простий тест: чи справді цей видаток важливіший за підготовку громади до зими, захист підстанції, відновлення пошкодженого будинку або потреби армії?
Тому перш ніж вимагати від Європи десятки мільярдів євро, уряд повинен показати, що здатний навести лад у власних фінансах. Принцип має бути простим: оборона, енергетична стійкість, соціальні зобов’язання та критична інфраструктура – фінансуються першочергово. Політичний піар, сумнівні стимули та видатки, без яких держава може обійтися, скорочуються або призупиняються.
Це також було б важливим сигналом нашим партнерам: Україна не лише просить допомоги, а й сама робить усе можливе для подолання бюджетної кризи.
Не чекати відмашки з Банкової
Уряд і Верховна Рада є конституційними органами влади. Вони мають власні повноваження і власну відповідальність перед країною. Тому не треба чекати чергової відмашки з Офісу президента. Там зараз, очевидно, є важливіші проблеми – на застави для чергових корупціонерів грошей не назбираєшся. Але якщо відкинути жарти, ситуація справді надто серйозна.
Зупинка фінансування громад напередодні зими це вже питання не політичних рейтингів. Це тепло в будинках, захист енергетичних об’єктів, відновлення після російських ударів, робота підприємств і тисячі робочих місць. А ситуація ускладнюється ще й процесом підготовки бюджету 2027 року. Навіть якщо нинішню кризу вдасться погасити, наступна вже стоїть на порозі. Міністерство фінансів оцінює потребу України у зовнішньому фінансуванні у 2027 році в 52,6 млрд доларів. При цьому значна частина цієї суми поки що не забезпечена підтвердженими джерелами.
Тому сьогоднішня суперечка з Європейським Союзом не слід сприймати як про гроші до кінця року. Це питання довіри до України на наступний рік. Якщо ми хочемо отримати десятки мільярдів доларів зовнішнього фінансування, маємо вже зараз продемонструвати партнерам, що українська держава здатна виконувати домовленості. А європейська інтеграція – це не прапори біля державних установ і не красиві промови у Брюсселі. Це закони, інституції, контроль за бюджетними коштами, незалежні антикорупційні органи, нормальні державні фінанси та виконання взятих на себе зобов’язань.
Вихід є
Отже, нинішня бюджетна криза не є безвихідною. Гроші у партнерів є. Механізми їх надання існують. Перелік необхідних Україні реформ відомий. Законопроєкти можна ухвалити. Водночас усередині країни є видатки, які можна і треба скоротити, спрямувавши обмежений державний ресурс туди, де він справді критично необхідний.
Тому відповідальність сьогодні лежить насамперед на Уряді та Верховній Раді. А далі треба їхати до Брюсселя не з простягнутою рукою і не з докорами: «У нас війна, ви мусите нам допомогти».
Треба їхати з виконаним домашнім завданням і говорити: ми виконали свою частину домовленостей -тепер виконуйте свою. Це набагато сильніша позиція. І головне – це шлях, який дозволяє не лише закрити нинішню бюджетну діру, а й забезпечити фінансову стійкість і обороноздатність України у 2027 році.
Уряд і Верховна Рада мають для цього всі необхідні інструменти. Питання лише в тому, чи вистачить їм політичної волі ними скористатися і врешті почати чинити опір корумпованому оточенню Зеленського і його силовикам.
