20 червня 2014, о 10.00 в Інформаційному агентстві «УНН» відбувся круглий стіл на тему «Втрати України в роки Другої світової війни: статистика, правда, міфи». У його роботі взяли участь – Відповідальний Секретар Державної міжвідомчої комісії у справах увічнення пам’яті жертв війни та політичних репресій Ярослав Жилкін, Директор Національного військово-історичного музею України Владислав Таранець, Перший заступник ВГО «Союз «Народна пам’ять» Володимир Дорофєєв, представники Інституту Історії НАН України, Інституту Національної Пам’яті, Національного музею історії Великої Вітчизняної війни, органів державної влади, провідні вчені, дослідники та історики. Організаторами заходу стали Державна міжвідомча комісія у справах увічнення пам’яті жертв війни та політичних репресій та ВГО «Союз «Народна пам’ять».
На круглому столі розглядалися проблемні питання обліку людських втрат СРСР і України в роки Війни, обґрунтованості раніше оприлюднених оцінок; піднімалися гострі проблеми сучасності в цій сфері.
Зокрема, Секретар Державної міжвідомчої комісії у справах увічнення пам’яті жертв війни та політичних репресій Ярослав Жилкін нагадав, що «в 1946 році Й. Сталін назвав цифру в 7 млн. загиблих громадян СРСР у Другій Світовій війні. Хрущовська «відлига» і розвінчання культу особи збільшили цю страшну статистику до співзвучною 20-річчю Перемоги цифри в 20 млн. Перебудова, що відкрила засекречені фонди архівів «довела» кількість втрат до 26,6 млн. На сьогоднішній день, за науково обґрунтованими оцінками військових істориків, загальні втрати населення СРСР у період 1941 – 1945 років складають не менше 38,5 млн. осіб. З них 20,5млн. – це втрати особового складу Збройних Сил, і 18 мільйонів – цивільного населення. Як бачимо, на об’єктивність оцінки впливала політична кон’юнктура ».
«Складність цієї роботи пов’язана з тим, що основні архівні масиви дісталися Російської Федерації. Часто залишається неврахованою статистика по таким категоріям загиблих, як учасники національно-визвольного руху; мобілізовані польовими військкоматами після звільнення окупованих територій; контингент виправно-трудових установ, де знаходився великий відсоток наших «розкуркулених» співгромадян, яким відбування терміну замінили відправкою в штрафні роти. Існує дуже приблизна цифра 3 млн. – це загиблі українці, що перебували тільки в складі Червоної армії. Вона не враховує втрати зі складу народного ополчення, партизанів і підпільників, мирного населення. Таким чином можна констатувати, що втрати України в роки Другої світової війни значно більші офіційно оприлюднених».
«В Україні досі тисячі незнайдений могил і мільйони безіменних солдат, які не повернулися додому – полягли на полі бою; залишилися в документах «безвісти зниклими» або «невідомими». На жаль навіть через 70 років після закінчення Війни, проблеми держави і армії, що призвели до таких сумних результатів, залишаються не до кінця вирішеними – у військах відсутній чіткий облік втрат, солдати не мають елементарних особистих ідентифікаційних знаків (медальйонів з персональною інформацією). Система державної соціально-правової координації захисту військовослужбовців, їх сімей та пам’яті про них – знаходиться на стадії зародження»– резюмував Ярослав Жилкін.
