Юрій Щур
1 квітня 1953 року співробітникам УМВД Херсонської області вдалося завербувати в якості агента 30-річну Олену Калиновську, уродженку Полтавської області, з вищою медичною освітою, яка на той час працювала лікарем на будівництві Каховської ГЕС. Після вербування Калиновська отримала псевдонім «Гроза».
У обласному МВД зазначали, що нова агентка є досить цінним кадром. Під час німецької окупації вона проживала у Києві, навчалася у Медичному інституті. Весною 1942 року Калиновська була залучена до ОУН, керованої полковником Мельником, її організаційним зверхником був Микола Гаркуша. За даними МВД, останній у 1942-1944 роках був зв’язковим Східного краєвого проводу ОУН (м) і підтримував зв’язки із членами проводу Ярославом Гайвасом та Зеноном Домазаром. Крім того, був знайомий з Олегом Штулем, підпільником на псевдо «Малий» та іншими. Усі названі підпільники цікавили МВД й на «республіканському» рівні. Особливо це стосувалося Ярослава Гайваса та Олега Штуля, які займали керівні посади в ОУН (м) за кордоном.
Під час вербування «Гроза» розповіла, що у Медичному інституті вона створила осередок ОУН, яким сама ж і керувала. Влітку 1942 року, разом з іншими студентами, серед яких були й оунівці, вона їздила на сільськогосподарські роботи до Жашківського району Черкаської (тоді – Київської) області. Там вони, серед іншого, проводили націоналістичну агітацію серед місцевих жителів.
Восени 1942 року, з початком масових арештів членів ОУН (м), Калиновська разом із матір’ю виїхала до міста Проскурова (Хмельницького). Тут відновила зв’язки із Гаркушею, за допомогою якого переїхала до Львова й влаштувалася до місцевого медінституту.
У Львові та Самборі, куди пізніше переїхала Калиновська з матір’ю, вони продовжували підтримувати зв’язки з оунівським підпіллям. Були утримувачами конспіративної квартири керівництва підпілля ОУН (м). Зокрема, в документах МВД постійно згадувався член Проводу «Малий». Під час наближення фронтів Калиновська з матір’ю виїхали до Австрії, а звідти після закінчення німецько-совєтської війни повернулися до СССР.
У 1947 році Калиновська знову вступила до Київського медичного інституту, який закінчила у 1952 році. Після цього виїхала до свого чоловіка Бориса Калиновського, який працював інженером на будівництві Каховської ГЕС. Там і сама влаштувалася на роботу, завідувала медичним пунктом.
У МВД зазначали, що на вербування агентка «Гроза» погодилася з ентузіазмом й заявила, що вона «чесно й добросовісно буде виконувати усі завдання». Для МВД основне ж завдання по використанню такого цінного агента полягало у відновленні втрачених зв’язків та розробці відомих їй членів ОУН (м), а також підставі емісарам від організації за кордоном і перехоплення зв’язкових ліній з діючими на території УССР осередками.
Також у планах МВД було провести вербування матері «Грози», Анни Сухенко. Доцільність цього обґрунтовувалася тим, що вона знала багатьох членів ОУН (м), а особливо може бути використана у розшуку Миколи Гаркуші. Крім того, в МВД зазначали, що Сухенко «за своїми особистими якостями добре підходить для активного використання її для виконання завдань, так як вона не обтяжена сім’єю, не зв’язана роботою, має зв’язки серед учасників оунівського підпілля, може використовувати зв’язки своєї дочки». Остання, «Гроза», в силу свої зайнятості на роботі й за сімейними обставинами не може бути використання як агент-маршрутник.
Проблему щодо сімейного стану «Грози» розуміли й у київському МВД. У зв’язку із тим, що агентка мала використовуватися для розробки націоналістів у Києві та Львові й її тривала відсутність може викликати підозру у чоловіка й призвести до небажаних наслідків, співробітники Херсонського УМВД мали підготуватися й провести вербування Бориса Калиновського, що мало створити комфортні умови для роботи «Грози». Від вербування Анни Сухенко, матері Калиновської, взагалі, на думку МВД УССР, варто було відмовитися, оскільки усі матеріали, які знає Сухенко, «Гроза» й так могла від неї отримати.
Загальна зацікавленість особами, які добре розбиралися у діяльності ОУН (м) була викликана вимогою «згори». У листах з МВД УССР зазначалося, що «закордонні центри ПУНа за завданням американської й англійської розвідок використовують різноманітні канали для перекидання на територію України своїх емісарів з метою активізації підривної антисовєтської націоналістичної діяльності». Разом із тим, робота з пошуку таких емісарів серед переселенців та репатріантів не проводилася.
Відповідно, для розшуку членів ОУН (м) було заплановано кілька заходів (напрямків роботи). Зокрема, вірогідною базою для оунівського підпілля в Херсонській області вважалися інтелігенція та студіююча молодь, які з різних причин перебували на Західній Україні та переселенці із західних земель, особливо ті, хто мав родичів за кордоном, в «капіталістичних країнах». Всі ці люди мали бути виявлені на території області й взяті під постійний агентурний нагляд. Щодо агентів, то їх вочевидь не вистачало. Зокрема, в МВД мали намір провести ще ряд цільових вербувань.
Сама ж «Гроза» успішно використовувалася для розробки членів ОУН (м) у столиці, де її також виокремлювали як цінного й перспективного агента. Зокрема, навчаючись на курсах перепідготовки лікарів у Києві, вже як агент 4-го Управління МВД УССР. У характеристиці Калиновської зазначалося, що «під час перебування у Києві «Гроза» оперативно використовувалася й в ряді заходів по лінії ОУН мельниківців, направлялась для виконання завдань до Львова». Усі надані нею матеріали підтверджувалися спостереженням, влаштованим МВД. Випадків надання дезінформації зафіксовано не було.
