Коли історики прислуговують владі – це завжди огидно.
Коли прислуговують владі, яка готова торгонути національною історією – огидно вдвічі.
Це комюніке, яке поспіхом з’явилося після перших новин про «польсько-український історичний компроміс» (нашим коштом), – не що інше, як ґрунт для подальших, вже політичних поступок. Втім, підписанти цього й не приховують… (в тексті про це є).
Крім того, там скільки красномовних недомовок і промовистих перекручень, зневаги до боротьби попередніх поколінь українців, що кількаразові посилання на теперішню війну з Москвою виглядають невдалим прикриттям.
Текст склепаний настільки неоковирно, що не хочеться думати про те, що первісний варіант був написаний польською, а «нашим» просто дали підписати.
Друзі, які глибше вивчали історію визвольного руху на тих теренах вже дали свою оцінку. Я ж хочу сказати про джерела.
З 2011 року займаюся впорядкуванням Архіву ОУН. За цей час не зустрічав жодного документа про якісь «плани» знищення польського населення. Знаю, що всі «докази» польської сторони про, нібито існування «злочинних наказів і планів» керівництва ОУН і УПА базуються на протоколах допитів арештованих підпільників і бійців Опору: хтось з допитуваних (!), раптом згадує, що такий-то командир у його присутності давав такий-то наказ. Це, переважно з архівів КГБ. Є люди (багато), які досі вірять, що в тих архівах – то вся «правда правдезна», і сприймають ті тексти за чисту монету. Без аналізу документа та обставин, в яких він був створений.
Тому таке… Немає документа з наказом про етнічні чистки – немає підстав говорити про спланований характер протипольських акцій, повторюючи тези антиукраїнської пропаганди.
А вперто не згадувати про факт польської окупації Західної України в міжвоєнний період – це не про вирішення спірних історичних питань, а про зраду.
Фото бофона на боротьбу уярмлених народів проти большевицької тиранії польською мовою з Архіву ОУН. До речі, починається він словами: «Свобода народам! Свобода людині».
Геннадій Іванущенко
