У Музеї Голодомору (Київ, вул. Лаврська, 3) відбулася презентація археографічного видання – спогадів «33-й рік», автором яких є вчитель з Боярки, що на Київщині, уродженець села Єрчики на Житомирщині, свідок Голодомору Лавро Нечипоренко.
Унікальний рукопис, що має детективну історію, пов`язану з діяльністю КДБ та рухом шістдесятників, три роки тому був переданий до Музею Голодомору, і вже кілька місяців представлений в експозиції Зали пам`яті. А тепер його зможе прочитати кожен охочий, адже музей видав друком спогади як історичне джерело особового походження. Зміст спогадів є важливим для розуміння механізму вчинення геноциду в Києві та в селах Житомирської і Вінницької областей (за сучасним адміністративним поділом).
Частина видання здійснена за сприяння Блаженнійшого Митрополита Київського і всієї України Епіфанія та за кошти Православної Церкви України і парафії собору Святого Андрія у Вашингтоні (США).
Свою думку про документ історії висловив Предстоятель ПЦУ Митрополит Епіфаній:
Сьогодні в Національному музеї Голодомору-геноциду взяв участь у презентації унікального видання – спогадів вчителя з Боярки, свідка Голодомору Лавра Нечипоренка. Його рукописний зошит мемуарів теж мав свою трагічну й унікальну історію, адже його переховували в архіві КДБ понад тридцять років як доказ у справі «антирадянської діяльності» проти відомого поета-шістдесятника.
Чому це важливо? Хіба важливим є Голодомор, коли зараз війна? Так. Це дуже важливо, і не лише з точки зору історії.
Це дуже важливо для того, щоби, знаючи правдиву історію, ухвалювати відповідні рішення сьогодні, аби будувати наше спільне майбутнє, уникаючи помилок і розуміючи справжню суть і мету кремлівської влади.
Нам важливо знати нашого ворога і розуміти, на що він піде, аби досягти своєї мети. Важливо знати правду, аби знову не повірити, аби зберегти свою таку вистраждану, але героїчну правдиву історію. І жодному диктатору не вдасться підкорити тих, хто знає свою історію, хто стоїть на захисті тих, кого любить, і пам’ятає своїх загиблих.
Українці – пам’ятають.
