Українське національне середовище та відділ україніки ЛОУНБ провели круглий стіл «Історичний портрет на тлі доби: Антін Лотоцький».
У вступному слові завідувач відділу україніки, поет Євген Салевич висловив світоглядні думки про соборність української нації у світовому просторі і подвижницьке служіння нації української еліти в історичному минулому.
У контексті головної теми про історичний портрет письменника, історика, педагога, видавця, воїна Легіону українських січових стрільців Антона Лотоцького він закликав говорити про проблемні питання соборності нації, національної еліти, національної освіти, вивчення національної історії і літератури.
Промовець оглянув вершини подвижницького шляху Антона Лотоцького як представника національної еліти, як взірця служіння нації, відповідальності перед нацією і подав штрихи до його історичного портрету — від учителя української ґімназії в Рогатині, воїна Легіону Українських січових стрільців до автора «Історії України для дітей» та історичних творів про давню славу українців. Все життя українського діяча віддане піднесенню молодої нації — а отже відродженню і піднесенню прийдешнього України.
Поет і літературознавець, директор Центру наукових досліджень давньої української літератури «Інститут Слова» Павло Салевич виголосив промову «Антін Лотоцький. Конструювання українського міфу для дітей».
Доповідач розпочав із того, що книга Антона Лотоцького «Історія України для дітей», яка вперше вийшла у Львові в 1934 році — се не просто підручник для української дитини. Се план того, як навчити нашу дитину відчувати себе українцем. Автор не просто переказував історичні дати походів і битв українців, а «перекладав» складну наукову історію Михайла Грушевського («Історію України-Руси») мовою, яка зрозуміла дитячій душі.
Головна думка Лотоцького: наша історія не перервана і не розірвана, — продовжував П.Салевич. Вона — се єдиний живий ланцюг, де минуле, теперішнє і майбутнє міцно пов’язані між собою. Князі, козаки та борці за волю XX і ХХІ століть — се не різні люди, а одна велика родина. Нинішня боротьба за свободу — се продовження справ Святослава Хороброго та Богдана Хмельницького. Лотоцький описує Україну як священний простір. Київ для нього — серце нашої культури, а степ — місце, де загартовується характер українця. Лотоцький одним із перших пояснив дітям ідею Соборности України так: Україна — се єдине ціле, навіть якщо вона розділена між різними державами.
Для Лотоцького історія — не сухі цифри, а вчинки героїчних людей. Він ставить особистість вище за факт. Кожен князь та гетьман у нього є втіленням певної чеснóти — мужности, мудрости, вірности. Князі і гетьмани у його викладі подані ідеальними для того, щоб діти хотіли бути схожими на них. Для сього автор поєднує точність літопису, захопливу легенду і правдиві емоції. Він часто звертається до читача безпосередньо, щоб дитина відчула історію своїм серцем.
Козак у Лотоцького — «Лицар волі». Се не просто воїн із шаблею, а людина, яка зробила свідомий вибір захищати кревне, рідне, своє. Козацтво — се зразок самоорганізації. Се вміння українців самоорганізуватися, самим створювати порядок і захищати себе, коли немає держави. Сей «код» повторюється в кожному поколінні українців — від Запорізької Січі до ОУН-УПА і сьогоднішніх добровольців.
Дехто може сприймати книжку Лотоцького неглибоко, як звичайні цікаві оповіді, але я бачу в ній цілісну систему виховання нації. Лотоцький показує, що без прагнення до свободи будь-який народ чи держава зникнуть, розпадуться. Прагнення до свободи — се наш фундамент.
Автор не лякає дітей невдачами. Він пояснює поразки, як-от битву під Берестечком, не як безповоротний кінець, а як важке випробування, яке робить нас сильнішими. Наша поразка — се лише підготовка до нашого майбутнього відродження.
На завершення П.Салевич дійшов такого висновку: Антін Лотоцький створив фундаментальну працю для українських дітей, свого роду український міф, перетворивши українську історію на джерело віри й заклавши смислові підвалини української ідентичности.
Промови на Круглому столі виголосили відомий історик, директор ЛОУНБ Іван Сварник «Національна освіта для молодих українців: Антін Лотоцький», доктор історичних наук Ігор Гаврилів «Національна еліта в часи національно-визвольних змагань: Антін Лотоцький і Микола Угрин-Безгрішний», доктор географічних наук Мирослав Дністрянський «Національні подвижники і герої: до питання знеславлення в чужій історії», кандидат філософських наук Віктор Маринюк «Українська дитяча ідентичність: світоглядний чин Антона Лотоцького», культурний діяч Юрій Антоняк «Антін Лотоцький у контексті тогочасного українського національного середовища Галичини».
Участь в обговоренні теми Круглого столу, окрім уже згаданих учасників, брали доктори економічних наук Роман Базилевич, Борис Карпінський, Ірина Ревак, Олег Підхомний, кандидат філологічних наук Ольга Антоник, мисткиня, іконописець Наталя Білоус, музикант Святослав Салевич, історик Мирослав Фіцуляк, архітектор Микола Обідняк, почесний член Академії будівництва України Іван Вівчарівський, перекладач з іспанської Галина Чубай, діяч освіти Ярослав Даць, голова Асоціації видавців і книгорозповсюджувачів Михайло Ватуляк, громадські діячі Зеновій Бермес, Марта Продан, Михайло Вельгош, лікар Ірена Фільц, адвокат Нестор Гнатів, завідувач відділу інформаційних технологій ЛОУНБ Ігор Капраль, співачка Наталя Попілевич, музикознавець Юлія Йосипенко, курсанти Львівського державного університету внутрішніх справ Роксолана Хижа, Діана Хижа та інші.
Світлини Ігоря Капраля та Наталі Білоус
