Центр досліджень визвольного руху за підтримки Українського культурного фонду розпочав роботу над проєктом «Досьє Шухевича: пропаганда, стереотипи, дезінформація», у рамках якого дослідники проаналізують кліше радянської пропаганди про провідного діяча українського визвольного руху, головнокомандувача Української повстанської армії Романа Шухевича.
У межах роботи над проєктом «Досьє Шухевича» команда Центру досліджень визвольного руху розкаже незаангажовану історію опору тоталітаризму та безпосередньо одного із головних очільників протистояння Романа Шухевича. Для цього експерти Центру проведуть джерелознавче дослідження, заплановане також соціологічне опитування та виставка. Усі оновлення будуть оприлюднені на сайті та в соціальних мережах Центру.
На прикладі історії Романа Шухевича команда проєкту розкаже, як Росія продовжує використовувати радянські міфи про минуле в цілях власної пропаганди, зокрема про їхнє поширення на Заході. Окрім цього, дослідники підготують рекомендації із протидії дезінформації та інструменталізації Росією історії.
Партнерами проєкту «Досьє Шухевича» є Національний музей-меморіал жертв окупаційних режимів «Тюрма на Лонцького», Галузевий державний архів Служби безпеки України та Історичний факультет Київського національного університету імені Тараса Шевченка.
«Роман Шухевич тривалий час був одним з основних об’єктів дифамації з боку совєтської пропаганди. Що не дивно, позаяк саме він виступив одним з основних організаторів визвольного руху.Водночас у його житті вистачає неоднозначних із погляду сучасності моментів. Як одне, так і друге стали щедрим ґрунтом для творення стереотипів, міфів та успіху дезінформації. Зараз пора розставити крапки над “і”», — говорить керівниця проєкту, історикиня-дослідниця Олеся Ісаюк.
Проєкт розробляється за підтримки Українського культурного фонду.
Довідка: Шухевич Роман Йосипович («Тур», «Дзвін», «Тарас Чупринка») — Головний Командир УПА, генерал-хорунжий. Народився 30 червня 1907 року в родині інтелігентів. У 1925 році закінчив Львівську Академічну гімназію, між 1926–1934 навчався у Львівській політехніці. Активний член «Пласту». З 1925-го член УВО, з 1929-го – ОУН. Брав участь в атентатах, зокрема в нападі на пошту в Городку та замах на совєтського консула. У 1934–1935 роках – в’язень Берези Картузької, у 1938-1939 роках – член штабу Карпатської Січі. У 1937–1939 роках – власник рекламної фірми ФАМА. Після розколу ОУН у 1940 році підтримав Степана Бандеру. Призначений військовим референтом. У 1941 році командир батальйону «Нахтігаль», восени 1941-го – на початку 1943 року перебував у Білорусі, як командир охоронного батальйону. У січні 1943 року, уникнувши арешту, повернувся у підпілля. У травні 1943 року очолив Бюро Проводу, у листопаді 1943 року став Головним Командиром УПА. З липня 1944-го Голова Генерального секретаріату УГВР та секретар військових справ. Протягом 1943–1950 роках очолював український визвольний рух проти СССР. 5 березня 1950 року загинув у селі Білогорща на Львівщині внаслідок військової операції чекістів. Посмертно відзначений Золотим хрестом бойової заслуги 1-го класу та Золотим хрестом заслуги. Місце поховання невідоме.
