З нагоди Дня Української державності, яке відзначається 15 липня згадуємо видатних державотворців, борців за українську державність усіх історичних періодів-від княжої України (древньої Київської держави Русь) до Гетьманщини, УНР, сучасної України. Цьогоріч за ініціативи Українського інституту національної пам’яті (УІНП) та згідно з Постановою ВР відзначається 140 років із дня народження уродженця Миргородського краю Полтавщини Дмитра Ілліча Абриньби (1885-1918) – військового діяча, командира Гайдамацького куреня Армії УНР, борця за незалежність України у XX столітті. Про нього далі.
20 лютого 1885 року народився військовий діяч, учасник Першої світової війни, командир Гайдамацького куреня Слобідської України в Катеринославі (нині – Дніпро) Дмитро Абриньба.
Походив із козаків Миргородського повіту Полтавської губернії. Освіту отримав домашню, у віці 20 років вступив до Чугуївського військового училища, яке закінчив по 1-му розряду в чині підпоручника. Служив у 61-му піхотному Володимирському полку (в Білостоці) та 177-му Ізборському полку (в Ризі). Двічі намагався вступити в Імператорську Миколаївську військову академію, але перший раз не склав вступних іспитів, а вдруге відмовився від іспитів через хворобу. Під час Першої світової двічі поранений, нагороджений всіма орденами до Святого Володимира IV ступеня, а також орденом Святого Георгія IV та золотою зброєю «За хоробрість». Дослужився до звання підполковника.
«Сучасне українське військо, яке боронить Україну на Донбасі і є гарантом її безпеки та свободи, виросло і зміцнилося на кращих національних мілітарних традиціях попередніх епох, зокрема й доби Української революції початку XX століття. Під час революції 1917–1921 років Україна мала своє справжнє регулярне військо — з командуванням, офіцерськими кадрами, родами військ, одностроями, знаками розрізнення та всіма іншими необхідними атрибутами. Тому жалюгідно виглядають тези російської пропаганди, нібито в Україні сто років тому воювали лише сільські отамани і якісь «банди петлюрівців», — стверджується на офіційному сайті Українського інституту національної пам’яті. Справді, Армія УНР мала високу боєздатність, про що переконливо свідчить її участь у перманентних бойових діях проти російських агресорів — як білогвардійців, так і більшовиків, протягом кількох років.
Важливо знати і пишатися: формування українського війська сто років тому неможливо уявити без уродженців Полтавщини. Приміром, одне із перших військових добровольчих формувань, Гайдамацький кіш Слобідської України створював полтавець Симон Петлюра, він же очолював перший український військовий секретаріат після всеукраїнського військового з’їзду у 1917 році.
Події Української революції 1917-21 років докорінно змінили й життя досвідченого військовика Дмитра Абриньби Тоді виникла і формувалася у вирі щоденної боротьби молодої держави за своє існування Армія Української Народної Республіки (УНР). У цей вир з головою поринає й Дмитро Абриньба. Він відстоює цінності IV Універсалу Центральної Ради, яким вперше у ХХ столітті проголосили державну незалежність: опікується справами українізації військових частин колишньої Російської імперії, розбудовує збройні сили новопосталої Української держави, захищає її від російської агресії. Українізація тоді охопила практично всі фронти й округи Росії. Тож у 1917 року Дмитро Абриньба стає на чолі Першого українського запасного полку, який був сформований з частини полку «богданівців». Після більшовицького перевороту у росії взявся за формування українських частин військ Центральної Ради. Деякий час був помічником командира Одеської гайдамацької бригади. В кінці листопада 1917 року очолив Гайдамацький курінь Слобідської України в Катеринославі.
Тут його і застав 8 січня 1918 року більшовицький заколот, організований бійцями «красной гвардії» ленінської росії. Підполковник Дмитро Абриньба, який був комендантом Катеринослава, очолив спротив. Військове протистояння тривало два дні, незважаючи на спроби коменданта залагодити конфлікт шляхом переговорів. Але на ранок 10 січня російські більшовики кинули на підкріплення великий загін чисельністю понад 1300 багнетів. Сили були нерівними і наступного дня українська залога капітулювала. Підполковник Абриньба до останньої кулі відстрілювався у приміщенні міського телеграфу, а потім підірвав себе гранатою, забравши з собою ще кількох ворогів.
За матеріалом з рубрики «Історичний календар» офіційного сайту УІНП https://uinp.gov.ua/istorychnyy-kalendar/lyutyy/20/1885-narodyvsya-dmytro-abrynba-viyskovyy-diyach-chasiv-ukrayinskoyi-centralnoyi-rady
