Юрій Щур
У 1952 році співробітники УМВД Херсонської області розпочали справу попередньої оперативної перевірки на уродженця села Городок Заліщицького району Тернопільської області Івана Мандзюка. Від 1951 року він проживав у селі Пчілка Генічеського району. МВДістам було відомо, що Мандзюк раніше належав до оунівської молодіжки, де мав псевдо «Кріс».
Вже проживаючи на Херсонщині, він підтримував письмовий зв’язок із односельцем Петром Ніколайчуком, який на той час проходив службу в Совєтській армії. У цих листах містилася, зокрема, й зашифрована інформація про зброю, тиражувальний апарат та обговорювалися антисовєтські питання. Крім того, агент «Войков» доповідав, що до Генічеського району також прибув ще один їхній односелець, Йосип Сопівник, з яким Мандзюк також підтримував тісні зв’язки.
Агенту вдалося «розговорити» Сопівника, внаслідок чого МВД стало відомо, що Мандзюк прибув на територію Херсонської області не випадково – він намагався уникнути арешту за діяльність в ОУН. У селі ж залишився в якості керівника місцевого підпілля ОУН Дмитро Слободян.
Надаючи значної уваги факту наявності на території області членів націоналістичного підпілля, які підтримують зв’язки з організаційними зверхниками, співробітники УМВД розробку Мандзюка та Сопівника проводили в рамках заведеної агентурної справи «Посланці». У справу було введено агента «Васю», який за легендою був членом ОУН зі Львівщини, який втратив зв’язок із керівництвом підпілля. Під час німецько-радянської війни «Вася» проживав на Львівщині, у 1945 році закінчив школу ФЗО. У 1948-му, у 19-річному віці за самогоноваріння був засуджений до 2 років ув’язнення. Поки відбував присуд, його родини виселили як «бандпособників» у «віддалені регіони Совєтського Союзу». Від 1951 року перебував у агентурній мережі Нестеровського РВ МГБ, був засланий до боївки ОУН й вивів під удар опергрупи 3-х підпільників, а потім допоміг викрити молодіжну націоналістичну організацію кількістю 10 осіб. У травні 1952 року агент «Вася» був викликаний до Херсонської області.
Агенти МВД фіксували, що Мандзюк у розмовах значної уваги надає проблемам об’єднання усіх гілок націоналістичного руху: «Люди, які керують боротьбою проти совєтської влади, наробили багато помилок й не змогли об’єднати навколо себе народ, а навпаки, намагалися йти один проти одного, як було у війну, що Петлюра не підтримував влади Скоропадського, а лаялися між собою, тому нічого не досягли. Зараз треба об’єднати навколо себе народ, й разом із ним йти рука за руку, тоді можна добитися повного звільнення, а не йти малими групами, щоб одна про іншу нічого не знали, треба йти демократичним шляхом і продовжувати справу Коновальця».
Після заведення агентурної справи, співробітникам МВД Херсонської області стало відомо більше фактів про діяльність Мандзюка у Заліщицькому районі. Було встановлено, що підпільникам він допомагав ще з 1945 року, а у 1950-му створив оунівську молодіжку у складі 10 осіб. Постійно проводив збори, на яких займався патріотичним вихованням, облаштував підпільну примітивну типографію, де друкувалися націоналістичні листівки. Агітаційні матеріали поширювалися серед жителів села разом із літературою, яку отримували від членів збройного підпілля. Саме Мандзюк був відповідальним за збір вогнепальної зброї, зокрема роздобув для організації автомат, рушниці й револьвери.
В процесі подальшої розробки обидва фігуранти ненав’язливо, з ініціативи агента «Васі», були переведені на проживання до міста Каховки, де вже мешкав останній. Цей переїзд насправді був ініційований співробітниками МВД, яким було зручніше проводити роботу саме за місцем проживання агента. Останній же, маючи можливість більше часу «обробляти» Мандзюка, поступово перебирав на себе функції зв’язкового між Херсонщиною та Тернопіллям. Зокрема, після отримання інформації від матері Мандзюка про арешти двох учасниць підпілля із села Городок і, у зв’язку із цим, небезпеку для її сина у випадку поїздки додому, саме «Вася» поїхав в Заліщицький район для з’ясування ситуації на місці.
Отримавши рекомендаційного листа, підписаного псевдом «Кріс», агент «Вася» зустрівся у червні 1953 року також із Слободяном. Лист Мандзюком був написаний із використанням спеціально розробленого шифру й мав наступний зміст: «Дмитро! Я надсилаю до тебе свого друга, поговориш із ним, як зі мною про все детально, звідки він тут взявся, він тобі скаже своє псевдо й це буде знак довіри».
При зустрічі Слободян агенту розповів, що останнім часом діяльність підпілля в селі зводиться в основному до політвиховної. Проводиться робота з підбору перевірених кадрів для Організації. Підпільники в селі мали запаси зброї, зокрема рушниці, обрізи, кілька автоматів, пістолети. Крім того, у них було налагоджено зв’язок із місцевою боївкою ОУН, від якої Слободян отримував літературу. За потреби, такі видання він також обіцяв пересилати законспіровано на територію Херсонської області для потреб їхньої організації.
Для перевірки інформації «Васі» у справу було введено агента «Близького». Останньому також вдалося увійти в довіру Мандзюка, відповідно необхідне підтвердження інформації про ОУН в Городку також було отримано.
Оперативники УМВД Херсонської області роботу по справі «Посланці» проводили у тісній взаємодії із тернопільськими МВДістами. Відповідно, коли отримали від останніх інформацію про намір заарештувати Слободяна, переконували не робити цього. Арешт керівника сільського осередку ОУН однозначно зірвав би процес введення «Васі» до боївки, яка оперувала в районі села Городок.
Тим часом від агентури, яка була на зв’язку з УМВД Тернопільської області, надходила інформація, що Слободян разом із своєю організацією готується до переходу в збройне підпілля. Постало питання активізації розробки, як у Городку, так і у Херсонській області. Враховуючи, що мова йшла про створення оунівського осередку у південній області України, справу Мандзюка та Сопівника у вересні 1953 року було взято на контроль МВД СССР.
Після цього питання щодо арешту Слободяна вже не обговорювалося. 19-ти річного керівника молодіжки у селі Городок таємно заарештували наприкінці вересня 1953 року. Під час арешту у нього було вилучено націоналістичну літературу, саморобну типографію та зброю. Свідчення Слободяна дали підстави заарештувати ще чотирьох місцевих підпільників: 17-річних Богдана Макуха та Андрія Колодія й 14-річного Івана Королюка. 20 жовтня того ж року, на підставі санкції Військового Прокурора Прикарпатського військового округу від 15 вересня 21-річний Іван Мандзюк був заарештований та етапований до Тернопільського УМВД. Він проходив по груповій справі молодіжної ОУН села Городок Заліщицького району.
Для арешту Йосипа Сопівника у слідчих не було достатньо підстав. Очікувалося, що арешт стане можливим за умови, якщо конкретні свідчення проти нього дадуть Мандзюк, або Слободян.
