Юрій Щур
Сучасна світова політика річ надто складна, щоб намагатися її осягнути через призму раціональності. Це, зокрема, яскраво засвідчують нещодавні події навколо надання нової військової допомоги Україні. Попри те, що на українських землях все відбувається досить стрімко й не має жодної можливості «поставити на паузу» війну, обстріли й смерті, стратегічні союзники дозволяють собі гратися у «доцільності й раціональності». У обговорення й дискусії. Гарні традиції для демократії. Мирного часу, не війни.
В часи таких «вимушених пауз» росіяни підключають свою чорнильну артилерію. Хай навіть не прямо, а опосередковано: будь-що написане проти України кимось із західних «правдолюбів» моментально підхоплюється росіянами й тиражується. Мета подібних речей більш, ніж очевидна – посіяти зневіру до України та її потреб. Підштовхнути громадян країн Західного світу сумніватися у необхідності підтримувати Україну, надавати їй зброю та інші ресурси.
В цьому контексті показовою є історія навколо книги Володимира В’ятровича та Любомира Луцюка «Ворожі архіви: радянські протиповстанські дії та український націоналістичний рух – вибране з архіву таємної поліції», яку Американська асоціація бібліотек назвала серед найкращих історичних публікацій 2023-го. Як зазначив один з упорядників цієї солідної збірки документів Володимир В’ятрович на свої сторінці у мережі Фейсбук: «Здавалося, що нарешті змінюється ставлення до Української Повстанської Армії в західній академічній спільноті. … публікація в 2023 році у солідному університетському видавництві Канади книги з англійським перекладом найважливіших документів про українських повстанців та боротьбу з ними комуністичного режиму, була дуже вчасною і доречною. Західні науковці врешті матимуть можливість на базі першоджерел робити самостійні висновки про те, як і за що боролися вояки УПА, відтак відкинути нав’язані російською пропагандою штампи».
Однак, як сам дослідник був змушений констатувати, реальність виявилася іншою. Український націоналістичний рух, його особливості на тлі бурхливих подій ХХ століття на загал виявилися заскладними для «освіченої інтелектуальної еліти». Остання так і не навчилася відділяти зерна від полови, комфортно почуваючись у полоні стереотипів, насаджуваних ще совєтською пропагандою з особливим завзяттям у час після завершення Другої світової. Підживлюваних і зараз пропагандою російською.
10 квітня в американському видані «The Nation» зʼявилася публікація під чисто наклепницькою назвою «Чому американська бібліотечна асоціація відбілює історію українських нацистів?». Зміст статті переповідати тут не вбачаємо сенсу – там набір загальновідомих штампів совєтсько-російської пропаганди про «глорифікацію нацистських злочинців» і «виправдовування масових вбивств» тощо. Автор тексту Лєв Голінкін, який раніше вже «вславився» дописами про фашистів на Майдані, нацистів у «Азові» й тому подібне.
Найгірше, що вже через кілька днів після публікації Американська бібліотечна асоціація вилучила зі списку найкращих історичних матеріалів 2023 року книжку «Ворожі архіви». Ще й вибачилася «за шкоду, завдану першим включенням роботи до списку». Чи варто дивуватися, що подібні писання та дії знайшли схвалення у російської амбасади?
На захист книги виступила Бібліотечна спільнота України, яка звернулася до Комісії з питань історичних матеріалів Американської бібліотечної асоціації. Серед іншого, у зверненні зазначалося, що «упродовж століть російська пропагандистська машина формувала міфи та перекручувала історичні факти проти України. Інформаційна війна, яку веде Росія проти України, зараз, поряд з військовими діями, робить вагомий негативний вплив на можливість підтримки України міжнародними партнерами та, як наслідок, можливе подальше затягування здійснення геноциду Росії проти українського народу».
Нарешті, важливість подібних питань визнають й українські законотворці. До Американської бібліотечної асоціації звернувся Комітет Верховної Ради України з питань гуманітарної та інформаційної політики, який також закликав не зважати на антиісторичні маніпуляції Голінкіна й повернути книгу до переліку 2023-го року. Самі ж згадані маніпуляції та перекручування були ретельно проаналізовані Центром протидії дезінформації.
Підсумуємо. Поява подібного видання – безумовно подія як у науковому світі, так і у контексті боротьби з російськими антиукраїнськими наративами. Більше того, тішить позиція ряду українських інституцій, які відстоюють право книги на її визнання й нагороду. Й ми щиро сподіваємося, що правда таки переможе. Однак, набагато гірше інше – за понад 30 років після відновлення незалежності держава Україна, її керманичі, не доклали жодних зусиль для поборення наслідків совєтської пропаганди на Заході. Що й зумовило можливість подій, які відбуваються зараз навколо наукового (!!!) видання.
Повномасштабна війна триває вже понад 2 роки, сучасна російсько-українська – понад 10. Спроби росіян знищити Українську державність та українців – кілька століть. Українці – на вістрі боротьби, в якій слово завжди буде зброєю. І «нічієї» тут бути не може.
