У Києво-Печерській лаврі вперше в історії святині відправлять панахиду за її меценатом і ктитором – гетьманом Іваном Мазепою, якого за небажання коритися Московії ще за життя піддала анатемі російська імперська церква.
Так, Петро І намагався стерти пам’ять про свого політичного ворога. Івана Мазепу проклинали гучно і показово. У рамках дійства 1708 року на центральній площі Глухова “стратили” на шибениці опудало гетьмана.
Втім коли наступного року Мазепа помер, його ховали за повним православним чином. А Вселенський патріархат ніколи не визнав цієї анатеми. Щороку в першу неділю Великого посту в катедральних соборах Києва та Чернігова зачитували “Чин торжества православ’я”, у якому поіменно називали всіх тих, кого прокляла Церква. Парадокс полягав у тому, що Мазепу водночас і проклинали, і молилися за упокій його душі – як фундатора.
Року 1918 військове товариство “Батьківщина” організувало панахиду на спомин Івана Мазепи в Софії Київській. У 1932 році православні українці Кременця добилися від митрополита права згадувати церковною молитвою гетьмана, як це віддавна робили тутешні греко-католики. Наступного року Святий Синод Православної церкви у Польщі постановив, що він “дозволяє і благословляє молитися по церквах” за спокій його душі.
Року 1959 відзначали 250-річчя від дня смерти Мазепи. Собор єпископів Святої Української греко-католицької церкви у Канаді затвердив постанову, яку склав митрополит Іларіон, про те, що анатему вважають неіснуючою. Врешті сучасна помісна Православна церква України в односторонньому порядку визнала анатему недійсною і відновила всі поминальні служби на спомин гетьманової душі.
