Про мертвих поганого не згадують
Йосиф Сірка
За два дні до 4-ої річниці президентства В. Зеленського, на стор. ВВС появилася велика стаття на ВВС Оксани Тороп та Святослава Хоменка під назвою: «Віцепрезидент Єрмак. Як помічник Зеленського став ключовою фігурою в українській владі» (18.5.23). Дуже дивно, що такі досвідчені журналісти видають «бажане за дійсне», величаючи Єрмака віцепрезидентом, яким він не є, бо ж такої посади в українській владі нема (забули взяти у лапки «віцепрезидента».
Найбільше вражає, що автори статті про Єрмака, ні одним с ловом не згадали, що його «ознайомлення» з політикою в Україні формувалося як помічника довгорічного народного депутата від Партії регіонів Е.Тедеєва. Цей персонаж відомий тим, що ніколи не виступав у ВР, але голосував за всі антиукраїнські закони, навіть такі, які суперечили Конституції України. Можливо, що коли б автори «Оди» Єрмакові, звернули увагу на таку «дрібницю», якою була «допомога помічника» протягом багатьох років Тедеєву, то це могло пояснити неймовірний політичний і «державницький кар’єрний зріст» від помічника Тедеєва до помічника президента Зеленського, при якому став некоронованим віцепрезидентом.
Звичайно, що в такому разі, журналістам слід би було вдаватися до поступого «росту» здібностей «помічника президента», який обіцяв недосвідченому у політиці президентові швидкого миру через таємну зустріч зі заступником Путіна Патрушевим у січні 2020 р. в Омані. Звичайно, що ця зустріч, як твердять різні фахівці (С.Крижанівський, Ю.Швець та ін.) миру не принесла, але стала пунктом не тільки заміни фахового молодого уряду України, але й частого порушення принципів управління державою.
Після повернення з Оману Зеленський призначив Єрмака головою ОП, який і став головним «управителем» не тільки ОП, але й усієї держави. Вже з самого початку свого призначення Єрмак підбирав людей не тільки до Офісу, але й до міністерств. Саме він замінив молодого міністра оборони А.Загороднюка на пенсіонера Тарана, який за всю свою каденцію не зробив ні одного оборонного замовлення – практично – саботував ЗСУ. До цього слід додати, що саме за його каденції відбулось і значне скорочення чисельности ЗСУ – в країні, яка вже 5 років була у війні з російським окупантом. О.Тороп та С.Хоменко досвідчені журналісти і важко повірити, що вони знають лише про «швидкий ріст» Єрмака, але не знають про йогло «швидкі» рішення, які й супроводжувалися твердженнями, що РФ ніколи не нападе на Україну, незважаючи на те, що вона була у війні вже вісім років.
Журнаістам уникло з поля зору широкомасштабної і многогранної активности Єрмака не тільки втручання у вирішуванні зменшення виробництва Оборонпрому. Як член РНБО та член наглядової ради державного концерну «Укроборонпром», та і, майже, як міністр закордонних справ після, «уповноваження» Єрмака головним «переговірником з США та РФ, голова ОП став «найбільшим політиком» України. Оскільки Єрмак став невід’ємним супутником в усіх закордонних подорожах Зеленського, то складалося враження, що саме він є виконуючим міністром закордонних справ та прем’єр-міністром.
Авторам «хвалебної пісні» про Єрмака уникла і записана на стрічку депутатом СН Ґ. Леросом спроба брата А.Єрмака продавати державні посади. Досліджували не факт торгівлі, але хто «посмів» записати таку кримінальну справу? На жаль, розслідування призупинили, а Лероса викинули із президентської більшости ВР України.
Крім того, журналістська «допитливість» повинна була звернути увагу на витіснення правдивої інформації із підконтрольних владі ЗМІ, де без відома Єрмака, навіть про звільнених полонених, не дозволено комусь іншому повідомити – це має вказати на суперухливого «потужного переговірника», як його величає сам Зеленський.
А тим часом, складається враження, що президент Зеленський настільки зайнятий своїми виступами перед різними парламентами світу та на різних міжнародних форумах, що не має часу слідкувати за розвитком справ у самій Україні. А в ній, якщо вірити адвокатові С.Крижанівському, блоґерові Ю.Буттусову, чи аналітикові Д.Чекалкину, виринає питання, що панує в державі – «Єрмакократія чи демократія» (YouTube, 21/5/2023).
Переслідування військових, волонтерів, критиків Єрмака, стають частішими, а розшук зрадників, яких розвелося за влади Єрмака, Баканова, Наумова, Кулініча чомусь відкладають на час після перемоги. Закрадається думка, що до Зеленського правдива інформація про його «суперперемовника» не доходить. Бо ж саме «Superman Єрмак» був творцем брехні про «приватний відпочинок» в Омані та «повністю вигадану історію» про Ваґнерґейт», про «вигадану небезпеку аґресії РФ», якої «ніколи не буде», які голова ОП нашіптував своєму шефові, заводячи його не тільки в оману, але й до участі у брехні.
Чи не тому журналісти ВВС створили оду Єрмакові до 4-ої річниці президентства Зеленського, бо без Єрмака, дуже можливо, Путін був би не наважився напасти на Україну. Її були б підготували до оборони молоді кадри, яких Єрмак так безжалісно поміняв та пенсіонерів та людей, які виконують його вказівки, прикладом чого є тримання під вартою заслуженого розвідника, полковника Р.Червінського.
Будемо надіятись, що день політичного в’язня, який відзначають 12 січня в Україні, нагадає «власть імущім», що йдеться не тільки про пошану багатостраждальних жертв комуно-імперського минулогло, але й учасникам героїчного супротиву сучасним окупантам та зрадникам!
22.5.23 р.
