До Дня журналіста в Україні виходить третє, оновлене та розширене видання меморіальної книги «Місія: Свобода України. Остання зйомка: медійники і кінематографісти на щиті» — унікальний документальний альманах, що вшановує 237 особистостей з медіа і кіно, які загинули внаслідок російсько-української війни.
«Остання зйомка» фіксує не лише імена, а й цілі життєві історії тих, хто працював в медіа, кіно — і стали безпосередніми свідками, учасниками і творцями історії.
Особливості третього видання. Третє видання продовжує формувати унікальний національний архів пам’яті. Це видання на понад 700 сторінок пропонує найширший збірник текстуальних портретів колег. Додано портрети ще 33 медійників і кінематографістів (перше видання — 169, друге — 204), також уточнено й розширено вже наявні біографічні записи.
Так, у третьому виданні йдеться й про таких колег і колежанок, як Вікторія Боброва, Ірина Бойко (Леоненко), Антон Бондаренко, Богдан Будай, Анастасія Волкова, Богдан Лисенко, Дмитро Лисенко, Ігор Малахов, Володимир Самайда, Вадим Тихоновський та інших.
Портрети. Кожна історія представлена не лише як біографія, а як портрет, розширений ілюстративний та архівний блок. Видання містить доповнення зі світлин, витягів із документів та посилання на цифрові архіви (рубрика «Цифрова спадщина).
Аналітичний вимір. Доповнено текст про трансформацію журналістики і кіно під час війни — як професій, що поєднують документування, ризик і відповідальність. Це видання — не лише про втрати, а й про професійну гідність, яка триває у текстах, кадрах і спогадах. Місія книги — зберегти імена та історії тих, хто документував війну, створював кіно, формував інфопростір і загинув, здійснюючи свою професійну місію та громадянський обов’язок.
Цікаві факти, підтримка і доступність.
– Про авторську методологію: Обрано широкий підхід (без жорстких формальних критеріїв) — «у випадках сумніву надаємо перевагу включенню»; загиблі поділені на три категорії: професійна діяльність, служба в Силах оборони, війна як контекст.
– Про наймолодших і найстарших: Наймолодший — студент-журналіст Дмитро Яременко (18 років, 6857 днів життя); найстарша — письменниця і член НСЖУ Наталія Харакоз (86 років, загинула в Маріуполі).
– Про нерозкритий потенціал: Багато героїв мали незавершені проєкти: Андрій Максименко мріяв про повний метр, Ярослав Шапочка — завершити фільм про Майдан, Ілля Чернілевський — видати збірку поезії (вийшла посмертно), Фелікс Куртаніч зняти фільм (друзі зняли фільм «Фелікс»).
– Про росіян, які стали українцями, загинули в Україні: Журналістка Оксана Бауліна загинула в Києві, відмовившись вдягнути бронежилет у «безпечному» місті; Петро Черних, народжений у Росії, писав, що його батьківщина «намагається вбити його дітей»; десятки загиблих мають російське коріння або були одружені з росіянами.
– Про позивні: «Артист» — найпопулярніший позивний (6+ випадків); «Моссад» (продюсер Юрій Кірпік), «Тарантіно» (режисер монтажу Віктор Онисько), «СЯО» (фотохудожник Денис Кривий), «Гетьман» (гафер Богдан Кірдо), «Медоїд» (журналіст-сомельє Ігор Терьохін).
– Про ДНК-очікування: Роман Плахотник вважався зниклим безвісти з березня 2025-го; Олег Шемчук зник у вересні 2022-го, ідентифікований у квітні 2024-го; Ігор Захаров зник у серпні 2023-го, ідентифікований через рік.
– Про непомічених: Тимофій Бойко (понад 40 фільмів) має порожній профайл в українській кінобазі; Олександр Дроздов (десятки фільмів і кліпів) — епізодичні профайли. Автор особисто вніс понад 100 записів про полеглих в IMDb. Руслан Ганущак відтак став задокументований як один із найбільш титулованих кінематографістів.
– Тіла не поховані/не ідентифіковані: Частину медійників, кінематографістів не було поховано чи було поховано з часом з різних причин: Віктор Дєдов, Ілля Чернілевський, Лілія Гумянова, Богдан Кірдо.
– Герої України: Частина медійників і кінематографістів посмертно нагороджені званням «Герой України»: Андрій Гусєв, Віталій Дерех, Олег Зайцев, Сергій Коновал, Максим Кривцов, Тарас Матвіїв, Ірина Цибух.
– Про родинну пам’ять: Мати Тимофія Бойко започаткувала «Дрони від мами Аякса»; сестра Миколи Рачка відкрила книгарню «Герої» у Вінниці; мати Володимира Петренка видала книгу його віршів «Якого кольору дощ»; дружина Віктора Дудара написала «Щоденник вдови»; дружина Олега Зайцева перерахувала 999 999 грн військовим.
– Про символічне: Віра Гирич тримала кота Степана Андрійовича (на честь Бандери); дід Ореста Білінчука-Портяка загинув у 26 років, прикриваючи побратимів; дружина Романа Жука висадила 13 000 тюльпанів у Мукачеві.
– Про авторський внесок: В’ячеслав Бігун — найтитулованіший український режисер (близько 100 задокументованих нагород) і 4-й у світі за кількістю нагород за версією IMDb; свого часу — журналіст. Також він голова Наглядової ради Української гільдії режисерів і член Європейської кіноакадемії.
– Вчинок і доступність. Видання виходить силами і ресурсом автора і укладача. Родини і знайомі полеглих долучаються інформаційно. На жаль, наразі професійна спільнота (як-от НСЖУ, програма Present Tense від RIBBON International і PEN Україна) не підтримала видання, самі медійники здебільшого не виявляють до нього інтересу. Видання (перше, друге) стають доступні онлайн, вільно поширюються.
Видання постає як прояв змістовної меморіалізації «поза списками», як деталізація документального альманаху «Остання зйомка» — циклу серіалу «Україна в огні 2», відзначеного спільнотою кінопроемією «Золота дзиґа» (український Оскар).
