Презентація різдвяних звізд, або поступ українства на культурному фронті
Ввечері 29 грудня 2023 року Божого в науково-технічній бібліотеці Національного університету «Львівська політехніка» відбулася презентація різдвяних звізд. А перед цим, вдосвіта москаль тероризував усю Україну наймасованішим від початку війни ракетним ударом, наслідком якого постраждало багато великих українських міст.
Сьогодні чимало українців задається запитанням: чи варто в часі війни розпилювати свою увагу на акції безпосередньо не пов’язані з обороною. Так варто і доконечно треба реалізовувати подібні заходи, бо саме через них і за них сьогодні точиться кривава війна єдиною метою якої є знищити українців як велику європейську національно-етнічну спільноту людей. І врешті більшість українців починає усвідомлювати, що триває ця війна у різних її виявах (бойовому, культурному, ідеологічному) з різною інтенсивністю уже принаймні понад три з половиною століття.
Сьогодні широкому загалу щораз більше стають доступними чимало фактів з нашої непростої української історії. У 1932-1933 роках московити влаштували страхітливий голодомор, яким фізично вбили й досі невідому кількість українців. Серед фахівців вважається, що це число знаходиться у межах 7-9 мільйонів, а окремі дослідники аргументують що й до 14 мільйонів, причому до 4 мільйонів тільки дітей шкільного віку (яких найреальніше порахувати). Причин цього макабричного злочину було декілька, але є дві ключові, що стосуються культурно-етнічної сфери:
– в середині 1920-х років відбулося велетенське зростання народжуваності українців і перед московитами постала перспектива у їхній Московитській імперії за чисельністю зрівнятися або й поступитися українцям;
– культурно та інтелектуально українці значно перевершували московитів, а враховуючи першу обставину, це перетворювалося на реальну загрозу існуванню самої імперії.
Вихід для московського ординця, у його збоченій ментальности, був очевидним – знищити… Знищити все, що пов’язано з українством і самих українців. Так горіли або вивозилися в Московію, бібліотеки та писемні пам’ятки, твори національної культури українців, а самі українці гинули в московитських катівнях, голодоморах, як «гарматне м’ясо» в імперських загарбницьких війнах, як «табірний порох» на неозорих просторах ГУЛАГу або ж розпорошувалися в еміграцію по всьому світу.
Етнічний та культурний чинники є визначальними для усіх воєн і злочинів Москви проти України. Не винятком є і сучасна гаряча фаза їхньої багатовікової диявольської ненависти щодо України та українців. Саме тому, за будь-яких обставин, ми маємо найперше для себе постійно стверджуватися у власній культурній та релігійній ідентичности, але й водночас презентувати для світу велич та незрівнянну красу нашого українського національного буття. А пишатися, ми українці, направду маємо чим і це всупереч тому, що ми перебували в умовах чужинецький окупацій більше як шість з половиною століть (sic! а скільки шедеврів світового рівня ми змогли би створити якби увесь цей час мали незалежну національну державу). І одним із чисельних виявів нашої української національної гідности та гордости є культурне явище під назвою «українська різдвяна звізда» як і весь пласт українських різдвяних традицій, що власне цього дня було презентовано у стінах «Львівської політехніки».
Щира вдячність організаторам та усім причетним до цього дійства, а найперше невтомним трудівникам на ниві народної творчости – Дарії Ковальчук та її сину Мирославу. Приємно також, що організаційне сприяння відбулося з боку вищого навчального закладу технічного профілю «Львівської політехніки», в якому маю честь працювати вже чимало років.
