100 років тому:
21.11.1925 – у Відні помер Євген Левицький, адвокат, дипломат, політичний діяч, публіцист. Навчався в Тернопільській гімназії, на юридичних факультетах Львівського та Віденського університетів, доктор права. Обраний головою Другого Всеслов’янського студентського конгресу у Відні (1892). Разом з І. Франком, М. Павликом, В. Будзиновським, К. Трильовським співзасновник Русько-української радикальної партії – першої української політичної партії (1890). Належав до правого крила партії (В. Охримович, В. Будзиновський, І. Франко), яке 1899 заснувало Українську національно-Демократичну партію. Співавтор програм обох партій. Працював в газеті «Народ», редактор часописів «Будучність» (1899), «Свобода» (1901), «Діло» (1902-1904, 1906). 1907 і 1911 обирався депутатом австрійського рейхсрату (парламенту). Під час Першої світової війни член Головної української ради (з 1915 Загальна українська рада), провадив просвітницьку роботу серед полонених українців в німецьких таборах. Член Української національної ради ЗУНР-ЗОУНР (1918-1919). Посол ЗУНР у Берліні (1919-1920) та Празі (1920-1923). Автор численних статей на політичні та культурологічні теми. народився у с. Качанівка (за іншими даними с. Сидорів) на Тернопільщині 1870.
