Никанор Бурчак-Абрамович – митрополит УАПЦ в діаспорі (140 років тому)
140 років тому:
8.08(27.07).1883 – у с. Мизове на Волині народився Никанор Бурчак-Абрамович, митрополит УАПЦ в діаспорі. Висвячений 1910 як священик РПЦ. 1919 емігрував на Волинь. Ініціатор скликання у жовтні 1921 в Почаївській Лаврі Волинського Єпархіального З’їзду, на якому вперше відслужено Літургію українською мовою на окупованих поляками землях Волині. Його намагання українізувати Церкву наштовхувались на запеклий опір антиукраїнської частини духовенства – два роки (до 1927) проти нього тривало духовне слідство, яке закінчилось виправданням з усіх обвинувачень. Проте у березні 1928 Синод заслав його до Дерманського монастиря за богослужіння українською мовою, де він перебув повних три роки. Звільнившись з монастиря й далі продовжував справу українізації православних парафій. У лютому 1942 в Пінську на Поліссі хіротонізований на єпископа Київського, прийнявши перед тим чернецтво і ставши архімандритом. За час перебування у Києві від березня 1942 до вересня 1943, попри вороже ставлення німецької окупаційної адміністрації, висвятив для УАПЦ 8 єпископів, 187 священиків, сприяв організації лише на Київщині 580 українських парафій. З 1943 змушений емігрувати на Захід. З 1953 Митрополит УАПЦ в діаспорі, організатор Собору УАПЦ 1956 в Карлсруе, голова Богословсько-Наукового Інституту УАПЦ (з 1948), голова редакційної колегії журналу «Рідна Церква» (з 1952), редактор Служебника (1949) та Часослова (1950), автор низки церковних та історичних праць. Помер у Західній Німеччині 1969.
