100 років від народження легендарної діячки УПА Віри Крокіс ,,Рені’’

,,Всі народи на Землі прагнуть до волі і знаходять шляхи до неї. Ти Росіє, накунула на наш нароід аркан на шию України і безжально душиш її, щоб вибити з неї пам’ять про її славне  минуле’’.

Віра Філяк, у шлюбі Крокіс псевдо: «Реня»; народилася 29 січня 1924, в с. Дички, тепер Рогатинський район, Івано-Франківська область в середньозаможного селянина. 1932-1939 — навчалась у народній школі с. Дички, протягом 1939-1940 — у радянській середній школі, а після чого до червня 1941 — у педагогічній школі в м. Рогатин. 1941-1943 — здобувала освіту в торгівельній школі та проходила практику в Ревізійному Союзі Українських Кооператив, де мала можливість підпільно друкувати повстанські листівки. Відтак залишилась працювати у РСУК. Нав’язала тісний зв’язок з українським підпіллям, стала вона жертвенно відданою підпільницею. У підпіллі отримала псевдо ,,Рені’’ У кінці 1941 р. вступила до Юнацтва ОУН з цього часу вона проявила жертвенно свідому працю для добра свого народу. Проходячи практику 1941-43 рр. в Ревізійному союзі українських кооператив, вона мала можливість підпільно друкувати повстанські листівки, які були джерелом свідомої інформації про завдання народу в боротьбі за свою незалежність. У 1943 р. гестапівці обшукали робоче місце Віри і квартиру, де вона мешкала разом із подругою. Після цього через загрозу арешту Провід ОУН наказав їй покинути роботу і перейти в підпілля. Влітку 1943 р. Віра пройшла таємний вишкіл організаторів сітки Українського Червоного Хреста у с. Підмихайлівці Рогатинського р-ну, після чого створювала та навчала кущі УЧХ в околицях м. Галич та м. Бурштин, пізніше була надрайоновою УЧХ Рогатинщини “Реня”. В цьому періоді вона плідно співпрацювала з такими визначними діячками, як Катерина Зарицька (псевдо «Монета») організаторка і керівниця Українського Червоного Хреста. А також з Марією Кос функціонувала, яка активно діяла в жіночій бойовій розвідувальній мережі, до якої входили Катерина Зарицька, Дарія Гнатківська, Віра Свєнціцька та Олена Недзвєцька, а також пітримувала зв’язки з Дарією Гнатівслкою ,,Одою’’та іншими.У 1943 році через загрозу арешту залишити роботу і перейшла на постійно у підпілля. Влітку того ж року пройшла таємний вишкіл організаторів сітки Українського Червоного Хреста у с. Підмихайлівці Рогатинського району, після чого створювала та навчала кущі УЧХ в околицях Галича та Бурштина, пізніше була активною надрайоновою УЧХ Рогатинщини.
У підпіллі вона була надзвичайно цінена, мала дар виступати на проповідях і про її талант дізналися чекісти. Вони розпитували і полювали за нею. Нещастя сталося «Реню» заскочили 20 травня 1947 р. активна група у Львові і таким чином була схоплена та за якою вже довщий час йшли розшуки. Віра Філяк була піддана суровому слідстві, якин займалися найбільш досвічені чекісти у тюрмі на Лонцького. Щоби не видати таємної інформації, Віра Філяк випила отруту. Після невдалої спроби отруєння вистрибнула з вікна. Отримала значні травми і покалічення, проте її врятували і продовжили сурово провадити допити. Півтора місяця перебувала в тюремній лікарні, після чого її перевели до в’язниці до Станіслава (Івано-Франківська). 20 листопада 1947 була засуджена за статтями 54-1 «а», 54-11 («зрада Батьківщини», «участь у контрреволюційній організації») Кримінального кодексу УРСР до 10 років позбавлення волі й етапована до таборів ГУЛАГу. Під час перебування в ув’язненні отримала звістку про нагородження її Срібним Хрестом Заслуги, відповідно до наказу головного командира УПА від 30 липня 1950. Покарання відбувала у виправно-трудових таборах Челябінської та Магаданської областей РРФСР. В тюрмі перейшла неімовірні тортури. Протягом ув’язнення декілька разів була важко хвора, але врешті час настав і 13 січня 1956 року її звільнили і була переведена до спецпоселення в Магадані. У травні 1957 повернулась до рідного села. Згодом деякий час мешкала в Рогатині, працювала кравчинею в ательє. У 1960 році одружилася з Юрієм Крокісом та переїхала до Львова, де займалась моделюванням і пошиттям одягу. 1965–1984 — працювала завідувачкою складу готової продукції на заводі ,,Електрон’’ у Львові. Тут поступенно нав’язала з друзями контакти і стала поступеннопрацювати на громадській нуві.. Брала активну участь у мітингах, які засуджували комуністичний терор в Україні.Особливо активну участь Віра проявляла у Львівській: «Просвіта», «Рідна школа», «Союз українок». Серед горя і пережитих нещасть до кінця свого життя проявляла активність.
На завершення треба підкреслити, що прожила вона негоди і у схилку своїх років приймала активну участь в громадському житті: Протягом 1988–1997 рр. була секретаркою Спілки політв’язнів України, в 1996–2006 рр. працювала скарбівничою Ліги українських жінок. Брала активну участь у діяльності львівських товариств та організацій: “Просвіта”, “Рідна школа”, “Союз українок”, була люблена львовянами. На жаль Віра Крокіс померла 13 січня 2016 року на 91 році свого трудолюбимої праці їй з почестями похоронено. Прощання з Вірою Крокіс відбулося в суботу, 16 січня, з 11.00 до 12.00 год. у каплиці на вул. Пекарській, 52, після чого “Реню” похоронено на полі № 13 Янівському кладовищі у Львові (близько 13.00 год). Згідно з Постановою УГВР від 25.07.1950 р. та Наказом Головного військового штабу УПА ч. 2/50 від 30.07.1950 р. Віра Філяк – «Реня» відзначена Срібним хрестом заслуги УПА. Крім того 5.05.2012 р. від міського голови Львова Андрія Садового отримала Срібний хрест заслуги УПА. Віра Філяк була відзначена, як Лицар ОУН та УПА. Тому не дивно, що її шанувальники на її могилу клад завжди квіти.

Ярослав Стех