Ігор Лосєв
Останнім часом у деяких наших партнерів з’явилися міркування про те, що не можна всі загарбані Росією українські території повертати Україні, а треба щось залишити агресору, Росії. Щоб вона не ображалася… Це відгомін відомих закликів – «зберегти обличчя РФ», «зрозуміти Путіна» і т.д.
Але до чого це призведе? Тоді Московія, як кожний непокараний злочинець, вважатиме, що її акція воєнного бандитизму проти України на загал була для неї відчутною, бо деякі території України вона таки приєднала до себе. А насправді РФ не тільки не повинна отримати наші землі, а навпаки, має передати нам територіальні компенсації у повній відповідності до старовинного прислів’я: «Пішов по шерсть, а повернувся стриженим»! За десятиліття використання українських земель (Крим, частина Донбасу, Херсонська і Запорізька області, частина Харківської області) Московія має віддати деякі зі своїх територій Україні, наприклад, Донщину (частину Ростовської області з Таганрогом і Шахтами. До речі, класик Антон Чехов писав: «Я народився в мальовничому українському місті Таганрозі…), Білгородщину, Краснодарський край (Кубань). І не тільки. Як писав інший російський класик, Толстой: «Над кубанськими і терськими станицями лунало малоросійське наріччя». Себто українські кордони якщо і зможуть змінюватися, то лише в бік їхнього розширення, а не зменшення. Росія ж не повинна претендувати на якусь територіальну винагороду за свою антиукраїнську агресію.
Володіння навіть найменшим клаптиком української землі провокуватиме Росію на подальші напади і загарбання.
Деякі наші партнери розповідають нам, що не можна «принижувати» Росію, бо вона буде мститися. Але найкращий спосіб побороти дух імперіалізму, фашизму і агресії, що охопив абсолютну більшість російського народу, це завдати удару по переконанню пересічних росіян у непереможності Росії, у її нібито «праві» чинити зло і агресію і ніколи за це не відповідати. Тільки важка воєнна поразка і жорстка позиція цивілізованого світу здатні зменшити імперську пиху росіян, що вже сягнула рівня колективного психічного розладу. Російський народ має пройти такий же важкий шлях каяття, що й німецький народ після 1945 року. Адже злочини Росії співмірні зі злочинами нацистської Німеччини, а часто й перевищують їх. Борис Березовський, знаний російський політичний діяч, тікаючи в Британію, де його знайшли і вбили путінські опричники, сказав: «Російський фашизм буде страшнішим від німецького». Крім того, штовхаючи українську владу на фактичну капітуляцію, на пошматування національного тіла України, наші партнери вимагають від нас зради своєї нації. Адже мільйони українців на окупованих територіях живуть фактично в умовах російського концентраційного табору. Погодитися на вимоги деяких пропутінських діячів на Заході, означає забрати надію у наших людей в Криму і на Донбасі. А ці люди живуть вірою в те, що Україна повернеться.
Нещодавно сталися показові події в Криму. Коли наші ракети вдарили по штабу російського флоту в Севастополі, якась жінка в цьому місті прохопилася українським словом: «Почалося». Все решта вона сказала російською. Її почало переслідувати ФСБ. Її принижували, їй погрожували, її залякували. Зрештою, змусила каятися на телебаченні. І це за одне українське слово! Кількох людей в Криму переслідують за те, що слухали українські пісні, а багатьох за те, що на святах і весіллях танцювали під українську музику.
Не можна допускати ніякого контролю Росії над найменшим клаптиком української території. Згадаємо сумний досвід українського Севастополя, де залишили базу російського ВМФ. Росія чекала від 1991 до 2014, коли з’явилася нагода встромити ніж у спину Україні. І російський чорноморський флот виконав свою функцію (недаремно в українських патріотичних колах Севастополя ЧФ РФ назвали «чорний флот»). Якби не цей флот, то ще невідомо, чи вдалося б Росії так легко захопити Крим.
Наша влада категорично не повинна погоджуватися на російську окупацію наших областей і районів. Вона не має права надавати цим злочинним загарбанням ніякого статусу законності. Допоки ворог перебуває на нашій землі, з ним не може бути ніяких переговорів.
