220 років тому, у селі Сторожове Полтавського повіту (нині належить до Чутівської селищної громади Полтавського району Полтавської області) народився Дмитро Старицький – український театральний діяч, режисер-аматор і драматург, автор драми «Послідній кошовий запорізький» Дмитро Старицький. Цьогоріч 220-річчя із дня його народження за ініціативи Українського інституту національної пам’яті (УІНП) та згідно із Постановою ВР «Про відзначення пам’ятних дат і ювілеїв у 2024-2025 роках» відзначається на державному рівні. За ініціативи представника УІНП у Полтавській області Олега Пустовгара у Чутівській громаді вшанували земляка просвітницькими зібраннями.
Зокрема, у Чутівській бібліотеці для дітей відбулася тематична зустріч з учнями місцевої загальноосвітної школи І – ІІІ ступенів. Оповідачем стала учителька української мови та літератури Ю. Бабак. А для студентів «Університету третього віку» та працівників Комунальної установи «ЦНСП» Чутівської селищної ради, відділення організації надання адресної натуральної та грошової допомоги бібліограф Чутівської центральної бібліотеки Тетяна Пижик влаштувала зібрання під назвою: «Дмитро Старицький – наш земляк».
Також відділ культури , молоді і спорту виконкому Чутівської селищної ради готує просвітницьке зібрання у Сторожовому-рідному селі митця.
Довідково:
12 листопада 1805 року у селі Сторожове народився Дмитро Старицький. За даними дослідника Валерія Томазова, козацько-старшинський рід Старицьких походить від полтавського протопопа Луки Семеновича та його нащадків – полтавських і миргородських полкових сотників, хорунжих і обозних; котрі започаткували дві основні гілки роду – полтавську і миргородську. Дмитро Старицький – вихідець із полтавської, а до миргородської належали письменник Михайло Старицький та його дочки – знані українські інтелектуалки Людмила, Марія і Оксана. Після здобуття освіти в кадетському корпусі, Дмитро Старицький кілька років провів на військовій службі. Але справжнє покликання знайшов у сценічному мистецтві, ставши на той час однією з ключових фігур у царині створення українських аматорських театрів.
Учасники чернігівського українського драматичного аматорського гуртка «Товариства, кохаюче рідну мову». 1863 рік.
Перший аматорський театр створив у Чернігові разом із ще одним вихідцем із Полтавщини Опанасом Марковичем, істориком, фольклористом та етнографом, а також самодіяльним композитором. Обидва митці стояли біля витоків чернігівського «Товариства, кохаючого рідну мову». Письменниця Галина Тарасюк називала Марковича тим, «хто попри цинічно неприхований колоніальний гніт, не побоявся стати біля витоків українського національного духу». Також із «Товариством» тісно співпрацював байкар Леонід Глібов.
У Полтаві ж Дмитро Старицький став фундатором драматичного гуртка, який влаштовував вистави для містян. Виходив на сцену і як актор. Найбільшу славу здобув у ролі Возного у п’єсі Івана Котляревського «Наталка Полтавка». У 1865 році Дмитро Старицький написав драму, присвячену Петрові Калнишевському – українському державному культурному та релігійному діячеві, останньому кошовому отаману Війська Запорозького Низового, політичному в’язню Російської імперії. Твір мав назву «Послідній кошовий запорізький». У ньому драматург звертається до доленосних і трагічних сторінок української історії – періоду ліквідації Російською імперією Запорізької Січі у 1775 році. Драма користувалася популярністю, входила до репертуару полтавського, чернігівського та інших тогочасних аматорських театрів, була важливим елементом формування національної історичної свідомості серед глядачів. Помер після 1871 року в місті Красноград (нині Харківська область).
Представництво УІНП у Полтаві
