Ігор Лосєв
Напад Росії на Україну ще в 2014 році показав, що з безпекою Української держави не все гаразд. Спочатку були випадки масової зради в управліннях Служби Безпеки України Криму, Севастополя, Донецької і Луганської областей… Потім це повторилося в Херсонській та Запорізькій областях і в центрі, в Києві. Ще на початку Незалежності у нас припустилися помилки, коли переконали себе, що КГБ можна українізувати. Нині ми бачимо результати цієї «українізації».
Старший лейтенант Баканов, друг Зеленського, його сусід по проживанню в багатоквартирному будинку, а потім колега по гумористичному «95-му кварталу», котрий ніколи не служив у національній безпеці, у званні старшого лейтенанта (хоча це генеральська посада!) очолив СБУ.
Тепер він кудись зник. «Зелена влада» мовчить, де Баканов, що Баканов… А за цей час Україна втратила Запорізьку і Херсонську області, бо невідомі (поки що!) зрадники розмінували для російських військ вихід з Криму на території цих наших областей. Колишній генерал СБУ Кулінич, котрий брав у цьому участь, офіційно звинувачений у державній зраді. Колишній генерал, шеф внутрішньої безпеки СБУ Наумов, також звинувачений у державній зраді, втік з України і десь переховується в Європі. Отже, ми є свідками протягом 30 років ідеологічно сумнівного розвитку СБУ.
Генерал Олександр Скипальський, екс-заступник голови СБУ і засновник української військової розвідки, писав: «За Януковича майже всі керівники українських силових структур і спецпризначення входили в Союз десантників РФ, який очолював один із заступників міністра оборони Росії. Більшість цих людей і зараз на посадах».
А загальна ситуація в СБУ, на його думку, така: «Ми маємо структуру з вродженими елементами непрофесіоналізму і корупції, до того ж наповнену антиукраїнським, проросійським, злодійкувато-аморальним елементом… Колишні працівники КГБ, які залишилися в нашій державі, не протидіяли, а сприяли антиукраїнським настроям і роботі російських спецслужб».
Отже, ідея українізації КГБ УССР, як і слід було очікувати, провалилася. У таких країнах як Естонія, Латвія, Литва пішли іншим шляхом. У Балтії республіканські філії КГБ просто зліквідували, а замість них створили свої національні спецслужби, що не мають ніякого зв’язку, ніякого наступництва з КГБ… Так, спочатку були помилки, давалася взнаки відсутність досвіду, брак професійних знань. Але, як сказав президент Чехії Вацлав Гавел: «Краще 5 років помилок, ніж 50 років саботажу». У нашій СБУ не визначили багатьох важливих орієнтирів. Зокрема, кого в українській історії СБУ вважає своїми попередниками, які ідейні принципи сповідує?
Нещодавно дивився інтерв’ю з народним депутатом, полковником СБУ Романом Костенком. Він пішов добровольцем на фронт і зараз воює, хоча міг ухилитися, як більшість наших депутатів.
Полковник Костенко розповів, коли він раніше служив у Миколаївському обласному управлінні СБУ, у них на стінах висіли портрети попередників: Єжова, Берії і т.д. (Протягом 10 років висіли!). Оце така «українізація» КГБ… Тривалий час вони в СБУ більше за все боялися українських націоналістів. Ну, з такими портретами це природно…
Не знаю, не маю підстав не довіряти полковнику Костенку. Але маю також особистий досвід. Ще до російської окупації мого рідного міста Севастополя, мене щороку на День Незалежності запрошували читати лекції до міського управління СБУ. Я читав, у тому числі, про героїчну боротьбу ОУН-УПА. Пам’ятаю, як до мене звернувся один співробітник і заявив, що він ніколи не визнає ОУН-УПА, мовляв, вони «вбивали наших». Я з вельми неприємним подивом зрозумів, що для нього «нашими» були не ті, хто воював за Українську Самостійну Соборну Державу, а ті, хто робив усе можливе, щоб такої держави ніколи не було. Тому мене не здивувало в 2014 році, що майже 100% співробітників Севастопольського управління СБУ перейшли на бік ворога. І буквально за кілька днів міське управління СБУ стало управлінням ФСБ РФ…
Тепер нарешті на чолі СБУ стоїть учасник нинішньої війни за незалежність, кадровий спецслужбіст генерал-майор Василь Малюк. Дай йому, Боже, успіхів. Але докорінні зміни в цій структурі конче необхідні. І якщо вже говорити про попередників СБУ, то такими мають бути Служба безпеки ОУН і Державна варта УНР. А на стінах мають бути не портрети сталінських катів, а портрети Миколи Лебедя, Миколи Арсенича та інших керівників справді української служби безпеки.
На жаль, ми нічого не зробили, щоб позбавити Україну величезної кількості зрадників, шпигунів, провокаторів, агентів Москви. Незважаючи на те, що чимало невдач ЗСУ пов’язано з надмірною кількістю московських вух і очей в Києві.
Треба зрозуміти, що наявність патріотичних національних спецслужб є категоричним імперативом виживання держави України в сучасному світі. І захищати ці служби повинні не особисті інтереси президентів і прем’єрів, а безпеку нашої держави.
