Це сталося п’ятнадцять років тому в Бухаресті. Найзначніший і найпотужніший член НАТО, Сполучені Штати Америки, був готовий запропонувати Україні та Грузії План дій щодо членства в НАТО, але його зусиллям завадили двоє незначних у військовому відношенні та історичними умиротворювачами Росії, членам Франції та Німеччині. Натомість Україні та Грузії було надано безглузді запевнення НАТО, що обидві країни одного дня стануть членами НАТО.
Нечесним посередником у цьому була канцлерка Німеччини Анґела Меркель, пов’язана зі Східною Німеччиною, та агентом КДБ Путіним із Дрездена, яка продовжувала виконувати цю нещиру роль протягом наступного десятиліття. Меркель була канцлером Німеччини 16 років. Її біографія, як члена Комуністичної вільної німецької молоді, її вибір вивчати російську мову, щоб вона могла просуватися в східнонімецькому суспільстві, її зустріч і весілля зі своїм першим чоловіком у СРСР, її небажання приєднатися до східнонімецького дисидентського руху, звичайно заслуговує певної уваги, пояснюючи її давню прихильність до російського глобального злочинця Володимира Путіна та перешкоджання нею вступу України до членства в НАТО.
Росія осмілилася. Через місяць Росія напала на Грузію, вторглася на її територію, що призвело до замороженого конфлікту в Абхазії та Південній Осетії, який триває досі. Президент Росії Медведєв своїм указом проголосив обидва регіони незалежними державами. Водночас Росія спрямувала свої зусилля на Україну за допомогою енергетичних та інших механізмів, розпалюючи розбрат між політичними лідерами України, що призвело до фальсифікації виборів і перемоги російського сурогата Віктора Януковича. Захід знову заспокоївся, схвалюючи російську маріонетку в «The Financial Times» і визнавши західними урядовими спостерігачами вибори вільними та чесними.
Янукович продовжив російський контроль над кримським Севастополем ще на 25 років і скоротив українську армію до менш ніж 10 тисяч боєздатних осіб. На той час, коли народ України зміг витіснити російського сурогата у лютому 2014 року, Україна дозріла для російського вторгнення. І ось Росія захопила Крим, анексувала його шляхом фейкового референдуму в російському стилі, а потім вторглася на український Донбас.
Україна почала відбудовувати свою армію, але НАТО наполягало на тому, щоб просто повторяти свій набридлий старий рефрен про майбутнє членство України в НАТО. Росія була підбадьорена, і тому 24 лютого 2022 року Росія вторглася в Україну, націлившись не на конкретні східні регіони, а на саму столицю – Київ.
Президент України Володимир Зеленський неодноразово висловлював думку, що у війні, яка нині триває в Україні, винен Захід. Насправді це результат нерозумності та, можливо, більшої частини таких лідерів, як канцлер Меркель, бездіяльності президентів Обами та Макрона, політичного невігластва в кращому випадку та, можливо, заколоту президента Дональда Трампа та його когорти MAGA та GOP.
На порозі ще один саміт НАТО. Є два шляхи завершення війни в Україні. Один із шляхів – це повна українська перемога, яка потребує не лише повернення до кордонів січня 2014 року, а й розпаду сусідньої імперії зла шляхом деколонізації, щоб запобігти майбутній неминучій агресії. Цей варіант займе багато часу і коштуватиме багатьох життів. Друге і більш життєздатне рішення полягає в тому, щоб Вільнюський саміт прийняв Україну як члена НАТО якнайшвидше, як Фінляндію.
Дехто стверджував, що Україну можуть не прийняти, поки триває війна. У Статуті НАТО такої заборони немає. Інші вказують на авторитарного угорця Віктора Орбана, який оголосив про свій виступ проти вступу України в НАТО. Орбану слід дорікнути в приватному порядку, що, хоча Статут НАТО не містить положення про виключення, може бути подана справа про виключення, якщо член не виконує свої обов’язки. Заборони на вигнання немає. Раніше Орбан заявляв, що Угорщина не буде озброювати Україну і, що кричуще, не дозволить транзит летальної зброї в Україну через свою територію. Україна є, безумовно, і, мабуть, за винятком Туреччини, найсильнішим потенційним членом НАТО в Європі. Угорщина є одним із безглуздих засобів НАТО. Навіть безглуздий Орбан має зрозуміти цю реальність.
Зараз настав час для НАТО серйозно протистояти російській агресії з рішучістю, а не умиротворенням. Результатом буде подальше послаблення російського щура, який зараз ховається в дуже тісному кутку Кремля.
5 липня 2023 р. Лозинський Аскольд
