Слідом за відомими журналами світу (Times, Economist і т.п.) фламандський тижневик у тримовній Бельгії Knack, у номері від 14-20.12.2022, з титульною темою випуску «2022 – Рік війни» – осередив головну увагу своїх читачів на темі України. І тут на обкладинці журналу з’явився портрет президента В. Зеленського, редакційна стаття обговорює причини, які цілий рік тримали події в Україні в епіцентрі уваги усього світу. При тому видавець дав журналові завдання пояснити мотиви нападу РФ на Україну, провівши довгу розмову про різні аспекти і наслідки війни, про які запросив дати пояснення українську історикиню з Києва – Олену Бетлій. Вона від жовтня 2022 року перебуває в Бельгії, де отримала стипендію в Католицькому університеті в Лювені.
Головний редактор ж. Knack Берт Бултінк, коментуючи головні події пройденого року, натрапляє на цілу серію «конфліктів, насильств і на гору руйнацій, які волають до неба». У Києві добре знають, що це означає, твердить редактор Бултінк і питається: «Чому?» При тому він вказує на «історичний» нарис Путіна, цей нарис далі доступний на офіційному сайті Кремля і містить облудні марення про «спільність» росіян і українців.
«Якщо ви себе запитуєте, чому якась ідея-фікс є такою небезпечною, то в тому нарисі знайдете відповідь. В ньому, і в катівнях Херсону й Харкова»,- пише Берт Бултінк і продовжує думку: « Війна в Україні цього року була як та чорна діра, яка поглинула всі інші новини. Саме тому вкінці буде корисною ідеєю привернути увагу до того, що було добре протягом року.»
Власне Берт Бултінк вказує на Україну як на джерело добра: «І як воно не парадоксально, добрі новини в цьому році можна було зібрати головно в Україні,- відкрито признається редактор, – Кожен був вражений кмітливістю та міцністю українського народу. Майже ніхто не сподівався, що українці будуть здатні на таку завзяту і мужню відсіч – а найменш очікував цього Путін».
Виходячи з тези, що в часі війни погана новина належить до «продуктів розкошу», то – за оцінкою редактора Бултінка – у підсумку року залишається «світлість ідеалів українського народу: самовизначення і свобода – останні, мабуть, понад усе».
Повне невігластво,
або викривлене знання про Україну
Найцінніше в цьому випуску тижневика Knack можна вважати розмову журналіста Єруна Зюалларта (Jeroen Zuallaert) з Оленою Бетлій, доцентом університету Києво-Могилянська Академія зі спеціяльності історія України. Початок війни вона пережила за межами України, бо від жовтня 2021 р. Олена Бетлій працює в Лювені в Католицькому університеті, її запросили до участі в дослідному проєкті на тему культурної дипломатії. Головне зацікавлення Олени Бетлій це – історія України і Перша світова війна.
У розмові Олена Бетлій чітко й аргументовано відповідає на всі питання фламандського журналіста. Його цікавить, зокрема, погляд і пояснення з боку українців на всі імперські «наративи», що їх Москва придумала, щоб оправдати свої претензії та агресивну війну, аж до крайнощів геноцидної політики стосовно українців, які живуть на своїй предковічній історичній землі. Вона вказує на обставини, чому більшість західних експертів фактично «забамбулені» (за влучним висловом дисидента Левка Лек’яненка) совєтською пропагандою, говорить про вплив агентів Москви серед різних груп інтелектуалів і політиків на Заході, і тому подібне. Олена Бетлій чітко розрізняє надумані закиди в т.зв. екстремізмі щодо героїчних воїнів ЗСУ з батальйону «Азов». Розставляє точки над «і» щодо постійних акцій Москви для знеславлення постаті С.Бандери й Визвольного руху українців протягом усього ХХ ст.
Одним словом, це інтерв’ю можна вважати вдалим зразком очищення уявлень західної авдиторії від нав’язаних Москвою «наративів». Це дуже повчальні лекції «лікбезу» (ліквідації безграмотності) з політичної історії України і Росії в наші дні, коли всім світом трясе не одна суспільна криза – вірусна, фінансова, економічна, воєнна.
На завершення своєї розмови журналіст просить Олену Бетлій вияснити ставлення простих росіян до війни, яку підготував, задумав і розпочав Путін проти українців. Київська історикиня дає на ці питання чітку й притомну відповідь:
«Стало ясно, що російське населення взагалі фундаментально не переживає тим, що українців убивають… Більшість росіян ще живуть ментально в уявленнях совєтського періоду. Вони вірять в усе, що офіційна пропаганда їм підказує. Вони приймають за правду все, що російське телебачення говорить. Вони не вірять у вину Росії, для них Росія не може бути винною.»
На запитання, чому в російському суспільстві відсутня будь-яка форма спротиву, хоча – як зазначає журналіст – нині режим Путіна веде досить гостру репресію проти невдоволених», Олена Бетлій відповідає «з легкою усмішкою» (заважує журналіст):
«Чомусь це завжди останній аргумент (протест і репресій росіян – прим. М.В.). Адже це про багато що говорить. Дивіться що в Китаї або в Ірані діється. Ви ж не можете твердити, що репресії в Китаї чи в Ірані жорстокіші, ніж в Росії?
Саме це означає, що росіяни не тямлять про українців. 30 листопада 2013 року на знак протесту постав у Києві Студентський Майдан. Коли беркутівці жорстоко розігнали студентів, наступного дня на площі зібралася маса українців різних поглядів. Чому? А тому, що вони вважали за потрібне показати, що влада не сміє так поводитися з громадянами. В той день угода про асоціяцію з Європою вже не мала значення, бо йшлося передусім про – гідність, свободу, про право бути демократією. У росіян такого немає. Вони вважають, що Росія виняткова країна і має право накидати іншим свою волю. Не знайдете жодного прикладу в російській історії, де росіяни виступали б за свою «гідність»,- цим твердженням Олена Бетлій завершує свою аргументовану розмову з фламандським журналістом тижневика «Knack» – зразково: як «академічний дипломат» української справи в Бельгії.
Микола Ворон
