Ігор Лосєв
Останнім часом з’явилося багато охочих принести мир в Україну. Незрідка такий «мир» виглядає гірше війни. Серед «пацифікаторів» виявився й Китай. Це дивно, адже саме ця країна була і залишається партнером Росії. Міжнародні оглядачі навіть припускали, що успіх у війні проти України російських військ стане сигналом для китайського нападу на Тайвань. Деякі вже забули, що Китай є комуністичною деспотичною імперією, де про якісь права людей не варто й згадувати, де переслідують уйгурський народ, народ Тібету, де жорстоко катують інакодумців.
До своїх міжнародних зобов’язань Китай також ставиться вельми специфічно: КНР обіцяла світовому співтовариству, що британська колонія Гонконг буде існувати в цій державі за принципом «Одна країна – дві системи». Проте автономність Гонконгу практично зліквідовано. То що ж пропонує Китай Україні?
Він пропонує припинити бойові дії і сісти за стіл переговорів. Це те, що давно просить Росія, котра вже не витримує бойового напруження. Росія також цього вимагала й раніше, з тим, щоб окуповані нею території України й надалі залишалися під її контролем. А переговори можуть відбуватися дуже довго…
І весь цей час РФ буде тероризувати українське населення і зміцнювати свої позиції в Україні. Україна має (за думкою китайських «друзів») відмовитися від вступу в НАТО і проголосити себе нейтральною.
Але Україна була нейтральною в період 2014-2022 років, коли вона стала жертвою російської агресії! І вона не була тоді членом НАТО! Крім того, «китайські товаріщі» вимагають скасування всіх санкцій проти РФ. Ясна річ, що ніяких репарацій за цим планом Росія платити не стане. І ніякого покарання російських військових злочинців тут також не передбачається. Це хитрий план звільнення РФ від будь-якої відповідальності за масові вбивства в Україні, за руйнацію країни, за її пограбування. За все це «китайські товаріщі» обіцяють якісь дуже сумнівні гарантії безпеки України десь в якомусь майбутньому. Ми це все вже проходили, коли Україна Кравчука і Кучми віддала третій в світі за потугою ядерний арсенал на умовах Будапештського меморандуму, який виявився геть нікчемним у період російської агресії, починаючи з 2014 року і до нинішнього часу. Тепер знову базікають, що хтось там буде консультуватися, якщо на Україну нападуть. Нам потрібні не консультації, а реальний захист. Таким реальним захистом є тільки членство України в НАТО. Більш реального механізму безпеки в світі немає. За понад 70 років існування Північноатлантичного альянсу жодна країна в його складі не стала жертвою нападу з поза меж НАТО.
Тут є ще один аспект. У світі, насамперед у Росії, з’явилися дуже охочі за будь-яку ціну звільнити російський народ від відповідальності за всі звірства і руйнації, заподіяні росіянами в Україні.
Мовляв, винний Путін, кремлівська верхівка, а не безгрішний російський народ. Ну, катував українців не Путін особисто, руйнував будинки українців не Путін, а «простиє русскіє люді» ,котрі вбили десятки тисяч громадян України.
Цю проблему причетності й непричетності дуже давно розв’язав Степан Бандера, який написав: «Російський народ є не лише жертвою більшовизму, але й співучасником усіх його злочинів».
І це абсолютно підтверджується в наш час. Колишній віце-прем’єр Росії Альфред Кох, який нині живе в Німеччині, також виступив з підтримкою тези духовних співучасників путінізму про те, що матеріальну відповідальність за руйнацію України має нести хто завгодно, тільки не «святі й безгрішні» росіяни…
Президент США Джо Байден уже сказав, що цей мирний план Китаю є вигідним для Росії… Справді, це спроба агресора вислизнути безкарно з антиукраїнської авантюри Кремля.
Для України прийняти такий план означає погодитися на капітуляцію, на втрату 20% своєї території, на відмову від допомоги своїх партнерів (54 країни вже є членами антипутінської коаліції), від підтримки цивілізованого людства (на Генеральних асамблеях ООН за резолюції на користь України голосує понад 140 держав).
Справді, ця далеко не переможна для Росії війна починає багато змінювати в свідомості людей, як в Україні, так і за її межами. Ось, наприклад, російський імперський фашист Єгор Холмогоров заявив: «Поразка РФ у війні руйнує зашите в нашій культурі переконання про тотальну перевагу росіян над українцями, у світі дедалі більше починають сприймати українців як націю, співмірну з росіянами. І це для нас жах!»
У самих росіян психологічний комплекс зверхності потроху змінюється на комплекс меншовартості. Французький мандрівник Астальф де Кюстін, який відвідав Росію на початку ХІХ ст., писав: «Росія – це жебрак, який, стоячи навколішках, мріє про світове панування». Тепер мріяти будуть менше…
Україна на початку 20-х років ХХ століття своїми селянськими повстаннями і партизанською війною зупинила «червоних коней» більшовицької навали на Європу. Нині Україна зупиняє навалу російського фашизму. Тільки тепер Європа, здається, зрозуміла, що на неї чекає, якщо не розбити армії дикунів під орудою полковника КГБ. Український народ ціною великих жертв виконує всесвітню історичну місію захисту свободи від рабства.
Нещодавно почув розмову двох антипутінських опозиціонерів, Андрєя Піонтковського і Ігоря Яковенка. Цікаві слова Піонтковського до Яковенка: «Ми з вами багато років жили в одній державі з українцями. Але за самого доброго ставлення до українців, ми не розуміли, що поруч з нами живе зовсім інший народ. Видатний народ!»
Отже, ми не потребуємо ніяких підступних антиукраїнських «мирних» планів, коли ті, хто не зміг нас перемогти, намагаються нас обдурити.
Дай Боже, щоб наша нинішня влада не піддалася на дешевий обман, а послала ворожих «миротворців» за російським військовим кораблем…
