Спорудження LNG-терміналу: ігри на російську публіку?

Поведінка представників української сторони після того, як інформація про особистість підписанта з іспанського боку сплила на поверхню, вказує, з одного боку, на їх серйозну розгубленість, а з іншого – на передчуття саме такого сценарію розвитку подій. Зважаючи на запевнення голови Державного агентства з інвестицій та управління національними проектами й головного ініціатора проекту Владислава Каськіва про те, що «Gas Natural Fenosa» брала участь принаймні в підготовці техніко-економічного обґрунтування проекту, можна висунути таку версію подій, які призвели до відомого фіналу. Так, можна припустити, що іспанська компанія справді розглядала можливість фінансувати побудову терміналу, однак на певному етапі відмовилася брати участь у цьому проекті. Причини цього могли бути різними – найбільш імовірна, втім, полягає в наявності корупційної складової в проекті, яка могла віднадити потенційних іспанських інвесторів від участі в ньому.

На вірогідність такої версії подій вказує, зокрема, досвід підготовки до втілення в життя інших інвестиційних проектів енергетичного спрямування. Так, ще в серпні цього року було повідомлено про досягнення домовленості щодо залучення міжнародних енергетичних корпорацій до видобутку сланцевого газу на чорноморському шельфі України, однак дуже швидко стали відомі й інші деталі проекту – а саме, введення  як українського партнера підставної фірми «СПК-Геосервіс», яку пов’язують з оточенням Президента Віктора Януковича. Відтак, факт закладення подібних корупційних схем у проект «LNG-термінал» не став би великою несподіванкою. Якщо бажання представників української сторони отримати персональні фінансові вигоди від реалізації цього проекту справді мало місце, то його подальша реалізація буде поставлена під великий сумнів: серйозні іноземні компанії навряд чи погодяться брати участь у відверто корупцієємній ініціативі. Тим більше після того, як відмова «Gas Natural Fenosa» вже завдала серйозних репутаційних збитків Україні.

З Росією в думці

Водночас бажання української сторони підписати інвестиційну угоду навіть за відсутності інвестора можна пояснити дещо іншими чинниками. Вочевидь, в умовах нездатності змінити ціну на російський газ і позбутися газової залежності від Росії введення в дію такого багатообіцяючого проекту розглядалося в тому числі і як засіб тиску на свого північного сусіда. Можна припустити, що саме заради цього українські урядовці пішли на такий ризик, сподіваючись у підсумку посилити власну переговорну позицію. Проміжним результатом цього задуму стала, натомість, демонстрація некомпетентності українських посадовців і сумнівного характеру всього інвестиційного проекту, що може зіграти на руку лише Москві.

Багато питань викликає й сам спосіб досягнення мети здешевлення російського газу, який, імовірно, обрала українська влада. В умовах, коли Росія вже почала реальну диверсифікацію шляхів постачання власного газу завдяки проектам «Північний потік» і «Південний потік», подібні спроби тиску з боку України заздалегідь мають небагато шансів на успіх. Зрозумілий подив викликає й неготовність української влади перейти від слів до справ у питанні подання позову до Міжнародного арбітражного суду Стокгольма щодо перегляду умов газового контракту 2009 року. Зважаючи на велику кількість судових перемог іноземних позивачів над російським «Газпромом», такий крок виглядав би куди більш ефективним, ніж підписання договорів із неіснуючим партнером.

Важко сперечатися з тим, що і формування інфраструктури для прийому та регазифікації зрідженого газу, і розробка родовищ сланцевого газу можуть дати Україні величезну користь у питанні збільшення власної енергетичної незалежності. Основна проблема, втім, полягає в тому, що, як показує досвід підготовки подібних проектів, українське керівництво не готове підійти до них відповідально, а їх реалізація сприймається ним не як мета, а як засіб для реалізації власних корпоративних чи політичних інтересів. Відтак, якщо спроби диверсифікувати шляхи імпорту й видобутку газу в Україні й надалі будуть лише способом збагатитися або отримати тактичні переваги в геополітичних іграх із Росією, шанси на їх належне втілення в життя будуть надзвичайно низькими.