Ігор Лосєв
Так історично склалося, що в Болгарії дуже поширені промосковські ідеї. Навіть зараз певна частина болгарського суспільства підтримує Росію в її війні проти України. Нещодавно президент Болгарії Румен Русєв публічно звинуватив Україну в тому, що вона не хоче припинення цієї війни і не погоджується на російські умови. Так, бо російські умови значать знищення української держави, ліквідацію української нації. Погоджуватися на російські умови – це погоджуватися на національну смерть. На щастя для нас, президент у Болгарії – то фігура церемоніальна. Його справа – роздавати нагороди і приймати ввірчі грамоти від іноземних послів. Реальна влада в цій країні належить прем’єру і уряду, а прем’єр у Болгарії правильний. Болгарське суспільство перебувало і перебуває під гнітом проросійської пропаганди. Як болгарські комуністичні агітатори, так і радянські (російські нині) постійно навіювали і навіюють легенди про нібито особливу дружбу між болгарами і росіянами. Справді, в Болгарії після російсько-турецької війни 1877 року москвофільські настрої були доволі потужними. Тоді російська армія дійсно визволила Болгарію від турецького панування і (що з нею дуже рідко траплялося) повернулася додому в Росію.
Але незабаром після визволення болгарські лідери почали помічати за російськими «братушками» підозрілі тенденції. Опікуючись створенням нової болгарської армії, росіяни намагалися на всі керівні посади призначати російських офіцерів. Зокрема, командувачем новонародженого болгарського флоту став російський адмірал Рождєствєнский, ескадру котрого згодом під час російсько-японської війни знищили японці в Цусімській протоці. Болгари зрозуміли, що вони незабаром перестануть бути господарями у власній країні, а першим болгарським царем вірогідно стане один з великих князів Росії (братів російського імператора). Перелякані болгари спрямували свій погляд на Берлін, де запросили стати болгарським царем принца з німецької династії Баттенбергів, котрого звали Фердинанд.
Під час Першої світової війни Болгарія воювала на боці Німеччини, Австро-Угорщини і …Туреччини. Російські, радянські та болгарські пропагандисти стверджували, що росіяни і болгари нібито ніколи не воювали між собою. Це брехня. Під час війни 1914-1918 років болгарські війська вели бойові дії проти росіян на румунському фронті. Під час цих боїв був поранений в голову уламком російського снаряда болгарський артилерійський поручик Владімір Заімов (який народився в москвофільській родині). Цей уламок він носив у собі аж до 1942 року, коли генерал-полковник болгарської артилерії Заімов був страчений за вироком болгарського військового суду за співпрацю з радянською розвідкою…
У міжвоєнний період 1918-1939 роки Болгарія після закінчення боїв більшовиків з білими арміями надала притулок тисячам російських білогвардійців. Вони «віддячили», беручи участь у змовах і заколотах проти болгарського народу.
Під час Другої світової війни Болгарія знову була в складі антиросійської коаліції. А 9 вересня 1944 року владу в країні з допомогою Червоної армії СССР захопили комуністи. Компартія в Болгарії не мала значного впливу. В 1941 році з бухти Омега в Севастополі підводний човен радянського флоту перекинув до Болгарії групу болгарських комуністичних бойовиків. Коли вони дісталися рідних берегів, їх усіх убила або заарештувала болгарська поліція. Підтримки з боку народу не було, болгари не хотіли воювати проти своїх солдатів, проти своєї поліції, проти свого царя.
Після приходу до влади, комуністи розпочали справжню вакханалію проросійської пропаганди. Була створена організація, яку назвали «Всенародне товариство болгаро-радянської дружби». Її очолила член політбюро болгарської компартії Цола Драгойчева. Ця вакханалія призвела до того, що в СССР Болгарію взагалі перестали вважати іноземною державою. Побутував жарт: «Курка не птиця, Болгарія – не заграниця». У Радянському Союзі серйозно казали, що ось-ось Болгарія ввійде до складу СССР як шістнадцята союзна республіка. Після краху комунізму в Болгарії колишній генеральний секретар болгарської компартії Тодор Живков божився, що в нього навіть думки такої про приєднання не було.
А посткомуністична Болгарія, незважаючи на проросійські гасла, швиденько вступила до НАТО і Європейського Союзу.
От і зараз вихваляння Росії не заважають Болгарії діяти в контексті спільних інтересів НАТО і Європи. Болгари кажуть про велич Росії, але дисципліновано постачають зброю Україні. Це кулемети, міномети, гармати, бронетранспортери, а головне – артилерійські снаряди калібру 152 мм, бо у нас у ЗСУ ще багато залишається артилерії такого калібру.
Отже, з боку Болгарії компліменти Росії, а нам – зброя.
Таке москвофільство нас цілком влаштовує. Головне, щоб болгарська зброя ЗСУ постачалася постійно і вчасно.
