Михайло Басараб
У контексті перипетій з Польщею, Словаччиною, а перед тим, і можливо знову, у майбутньому, з Угорщиною, варто поглянути на тему поневолених народів в сучасній росії. Додайте сюди ледь не перемогу на минулих виборах в Румунії проросійських популістів…
За яким би сценарієм далі не розгорталися події («заморозка» війни з незрозумілими перспективами чи перемога України і неминучий розпад РФ), ми постанемо перед новим історичним викликом – закріплення свого нового регіонального статусу у вже новій ролі.
Скажемо мʼяко, що напевно не всі наші найближчі західні сусіди мріють про те, щоб Україна стала харизматичною регіональною потугою за підсумками війни з росією. У кожного з них напевно були свої плани з цього приводу, але ситуація розвивається мабуть трохи не так, як вони це собі бачили. Замість стати слабшою, перетворитися на кволого донора ресурсів, Україна має шанс стати значно успішнішою і помітнішою у світі, бажаним партнером для провідних держав планети. Це, звичайно, не подобається декому з тих, хто по сусідству.
Тож до чого тут поневолені народи в сьогоднішній РФ? Логіка очевидна –Україні потрібні будуть поруч надійні природні союзники, які зацікавлені саме у надпотужній Україні. І окрім балтійських держав, очевидно, що такими зацікавленими природними союзниками будуть тимчасово окуповані народи Північного Кавказу та інші поневолені народи в РФ. Кожному з них ми потрібні саме як лідер і основа формування нової геополітичної конструкції в регіоні після розпаду чи зменшення сучасної Росії. І це не мрії, а мій висновок з багатьох спостережень і розмов з лідерами національно-визвольних рухів.
Якщо глянути на карту, то двома точками опертя для нас у майбутньому виходять Балтійське і Чорне море, з акцентом саме на Чорному морі. Хтось тут цілком доречно згадає відому працю Юрія Липи «Чорноморська доктрина», у якій багато слушних міркувань з цього приводу.
Тож коли йдеться про поневолені народи в РФ, які зберегли свою ідентичність, то треба дивитися на це питання не постсовєтським поглядом стигм і упереджень, а мудрим баченням майбутнього, яке буде значно іншим, ніж те, що є зараз. Якими б сильними ми не були, нам потрібні будуть надійні союзники, з якими разом будемо покращувати і регіон, світ.
У роздумах про це важливе значення мають і майбутні зміни в Білорусі, і остаточне звільнення Грузії від росіян.
