Андрій Холявка
Біля витоків ПВК «Ваґнер» стоять офіцери сил спеціального призначення, зокрема такий собі Дмитро Уткін – людина з багатим досвідом участі у різних військових конфліктах. Але найцікавіше в цій історії інше. Навіть за класифікацією російських пропагандистів, Уткін є типовим, класичним нацистом. Відповідні татуювання на тілі у вигляді емблем, пов’язаних з Третім Рейхом, – це один із багатьох доказів його прихильності до нацистської ідеології. Зрештою, позивний в честь улюбленого композитора Гітлера він також отримав не випадково.
Але навіть попри це, Уткін отримує дозвіл від російського керівництва на створення з числа досвідчених офіцерів приватної військової кампанії для здійснення військових дій в Африці, на Близькому Сході, на Донбасі і тепер – проти України.
Все своє існування «Ваґнер» демонстрував позірну незалежність від рф. Путін заявляв, що вагнерівці не мають жодного, навіть найменшого стосунку до рф. Тепер же він розповідає, скільки мільярдів пішло на утримання «Ваґнера». Путін вкотре погорів на прямій брехні, що є неприпустимим для політика такого рангу. Пряма брехня – це професійна невідповідність обійманій посаді. Політик може промовчати, сказати правду частково… Але тупо брехати для того, аби потім настільки ж тупо на цій брехні спалитись – це ознака політика, що доживає свої останні дні.
Є інформація про те, що в тій же Африці вагнерівці не тільки воювали заради збереження російського впливу в регіоні, а створили там щось на зразок скарбосховища. Такі собі приватні «форт-нокси», де утримуються викачані та награбовані з нещасної рашки ресурси. Власниками всій цих коштів є особисто Путін і його найближче оточення. Власне, організацією і охороною таких скарбосховищ «Ваґнер» і займався. Тож іще зовсім недавно рівень довіри до ПВК «Ваґнер» з боку російського керівництва був дуже і дуже високим.
Впродовж останнього року невдалі для росії події на фронті, катастрофічна війна, міжнародні санкції, падіння економіки та орден Гааги суттєво посилили розкол в так званих російських елітах. Дедалі гучнішим стає голос як тих, хто сподівається якось домовитись, так і тих, які вимагають іти до кінця. Серед найвпливовіших еліт рф також доволі широке представництво осіб, які розуміють, що найефективнішим і водночас найпростішим способом бодай частково вийти з цієї шаленої кризи – це усунення Путіна. Вийти на кордони 1991 року, зберегти частину своїх статків, а далі пробувати домовлятись. Таких груп в елітах є кілька і між ними ведеться бюрократична та інформаційна боротьба.
На це протистояння наклались особисті амбіції Приґожина, який уявив себе перспективним політиком. Зрештою, за останній рік він справді став медійним обличчям вагнерівців, набув популярності та авторитету в росії. Згодом він почав відкрито критикувати військове керівництво рф. Численні політичні, менеджерські та військові помилки Шойґу створювали чудове тло для такої критики. В підсумку повалення Шойґу стало метою Приґожина, яку він відкрито декларував у своїх заявах. Щоб ви зрозуміли, Шойґу – один із найближчих людей до Путіна і представляє величезний клан. Повалення Шойґу вдарить по долях десятків і сотень людей, які втратять доступ до «фінансової соски». Все це переросло у відкрите медійне протистояння, яке стало передумовою до заколоту, який розпочався, але поки що не відбувся.
Росіяни підтримають того, хто буде жорстокішим
«Похід «Ваґнера» на москву – це колосальний удар по самооцінці пересічного обивателя рашки. В один момент з’ясувалось, що путін – слабак, Приґожин – авантюрист і балабол, а його підлеглі – розрекламований бандитський підрозділ. Це дуже сильно знизило загальний настрій у пересічного жителя рф. В своїх власних очах вони опустились на кілька сходинок нижче. Я уже мовчу про те, як вони тепер виглядають в очах цивілізованого світу.
Хоча, по правді кажучи, настрої російського суспільства не мають ключового значення. Росія – така нещасна країна, де народ нічого не вирішує. Думку народу тут відкрито і демонстративно ігнорують. Тож росіяни спостерігали за всім цим дійством і були готові визнати владу того, хто переможе. Аналогічно колись так підтримали більшовиків. Більшовики систематично вдовбували пропаганду, були готові йти до кінця, були готові за найменшого приводу проливати кров.
Показовим все ж таки став той факт, що народ не став на захист режиму, якому нібито на виборах дає 70 % підтримки. Пригадаймо той же 1991 рік – спробу держперевороту в СРСР. Тоді на захист Єльцина і, так би мовити, перспектив демократії вийшли десятки тисяч москвичів. Тоді була поляризація поглядів, люди були готові їх відстоювати. Тепер же росіяни мовчки спостерігають за внутрішнім конфліктом еліт в очікуванні, хто ж вийде з нього переможцем. Подібне можна сказати і про регіональні еліти, про виконавчу владу середньої ланки. Вони також відбулись мовчанням. Були готові підтримати Приґожина, якщо б той виявився духовитим пацаном, якого він зображав на відео.
Такий вже психологічний тип росіян, такою є ця євразійська політична цивілізація. Хто буде безжаліснішим, рішучішим, хто буде готовий йти до кінця, того народ зустріне і підтримає. Комізм ситуації в тому, що готових іти до кінця так і не знайшлося. Два фейкові образи безстрашних і сміливих лідерів зазнали цілковитого фіаско.
Медійні образи Путіна і Пригожина зруйновані
Існують реальні люди, однак існують також медійні образи або іміджі. Путін запропонував в 1999 році образ брутального мачо. Фото топлес на коні, польоти з журавлями, занурення у підводному човні. Спокійний політик, але з твердим характером. Дзюдоїст, розвідник, рішучий лідер, який за потреби і в сортирі мочити готовий.
Цей імідж постійно відтворювався і вдовблювався в голову росіянам. Це примітивний образ лідера, якого для росіян цілком було достатньо, який їм дуже подобався. Натомість реальний Путін – це будівничий кримінального режиму, який плювати хотів на майбутнє підвладної йому території, який безжально викачує ресурси, який перетворив величезні території рф на колонії Москви. Ведучи настільки смішну і примітивну політику, ще й намагався прославитись як воєначальник. Такий собі генералісимус всеросійського розливу. У контексті світової геополітики – це класичний набір провінційних невдах.
Водночас за пів року з нічого був створений образ Приґожина як борця за справедливість. Для цього підійшов навіть чоловік із кримінальним минулим і такою ж кримінальною психологією. Завдяки медіа він перетворюється в очах обивателя в такого собі «руского мужика правдоруба», борця за справедливість, який ріже правду-матку. На відміну від тих же російських шовіністів та пропагандистів, навіть про ЗСУ він відгукується доволі комплементарно.
Група «Ваґнер» поступово перетворюється в свідомості жителів рф на лицарів без страху і докору. Хоча професійні військові там складають тільки кістях і керівний склад. Низова ланка – набрані по зонах кримінальники, безконечно далекі від лицарства. Тим не менше, медійно ваґнерівці подаються як щось середнє між імператорською гвардією російської імперії і сучасним СС. Така собі військова еліта сучасного зразка.
В день недозаколоту реальність остаточно відтіснила медійну картинку. В результаті ідоли впали. Путін виявився невмілим керівником, який запанікував, злякався, самоусунувся і втік. Приґожин із правдоруба і людини слова в очах внутрішнього споживача, перетворився на балабола і того ж таки боягуза. А самі ваґнерівці виявились чимось середнім між лохами, яких ввели в чекістський блудняк, і деструктивною силою на боці НАТО, яка мало не організувала державний переворот. Такий собі коґнітивний дисонанс і розрив шаблонів.
Заколот «Ваґнера» – репетиція великої драми
Світ побачив, що країна, яка позиціонує себе великою імперією, фактично є чимось на зразок латиноамериканських країн в їх найгірших традиціях. В Латинській Америці, до слова, є одна цікава «традиція» – ще з часів конкістадорів і аж до Фіделя Кастро.
Кілька сотень озброєних чоловіків ідуть маршем через всю країну і захоплюють владу. Це просто класика. Аналогічно в рашці – під загальне зависання народних мас та еліт, при абсолютній безпорадності армії, група озброєних осіб прямує в столицю, а дорогою захоплює військові об’єкти і збиває літачки. Для рф це великий сором на весь світ, передумовою якого стала дурість і непрофесійність російського керівництва.
Створити приватну армію, яка перебуває поза законом, а потім від цієї армії отримати по чолі… Це вищий рівень дурості… Це вирок усій системі. Політичні та морально-психологічні наслідки для рф будуть катастрофічними і матимуть довготривалий характер. Продемонстрована слабкість російської державної машини, хиткість тамтешньої еліти і невідповідність путіна до обійманої ним посаді.
Так, найгіршого їм вдалось уникнути – блискавичного падіння в громадянську війну. Але це неминуче. Це наступний етап. Переконаний, що заколот Приґожина – це репетиція великою драми. Заколоти, розвал фронту, громадянська війна, повішання путіна. Це все чекає на рашку в недалекому майбутньому. Аналогічно як в революції 1905-1907 років можна було побачити майбутній відголос подій 1917-го, так і в цьому заколоті «Ваґнера» ми бачимо неспроможність росії як держави
