Російська пропаганда мімікрує під патріотичні ЗМІ, легально працює в Україні та навʼязує кремлівські тези громадянам під соусом «обʼєктивної критики». Проект «InformNapalm» провів власне розслідування щодо діяльності одного з таких ЗМІ – «Правовий Контроль». На його прикладі журналісти-розслідувачі продемонстрували, як визначити, що начебто патріотичне видання насправді захищає інтереси країни терориста.
Великі формати та Google
Найчастіше новини на таких ресурсах подаються максимально нейтрально. Виключно фактаж та офіційні зведення. Як на більшості інформаційних ресурсах. Справжні темники сховані у великих форматах – ексклюзивах, статтях та аналітиці.
На сайті «Правовий контроль» є розділ «Ексклюзив» з такими назвами: «Чи скоро Захід припинить постачати зброю в Україну?», «Невже Захід не вірить у правдивість масових поховань в Ізюмі?», «Захід змінив своє ставлення до Володимира Зеленського. Знов?».
Розслідувачі рекомендують перекласти назви російською і вставити їх в пошуковий рядок Google. Виявляється, що схожих публікацій в Україні майже немає. А от в російських ЗМІ – заголовки майже ідентичні. Збігаються і тези в текстах «Правового Контролю» та російських ЗМІ. Навіть коментарі в них дають ті ж самі «західні експерти», які вже давно працюють на кремль.
Власники та керівники
Коли при попередньому порівнянні зʼявилися сумніви в патріотичності ЗМІ, має сенс пошукати інформацію про його власників та керівників. Зазвичай, це досить публічні особи. У випадку «Правового контроля» власником ТОВ «Інформаційне агентство «ПК інформ» (офіційна назва юридичної особи) виявився Артур Володимирович Журбенко.
Біографія власника сайту одразу дає відповіді на багато питань. В 2019-му Журбенко балотувався до Верховної Ради від «Партії Шарія». Також Артур Журбенко був правозахисником в ГО «Успішна Варта» – проєкті іншого одіозного політика Олександра Кліменко, який був Міністром доходів і зборів в часи Януковича.
В 2017 році Журбенко був помічений, як координатор ГО «Віра і пам’ять» та один із організаторів маршу безсмертного полку в Києві.
Такого побіжного дослідження у відношенні керівника ЗМІ зазвичай достатньо.
Інші автори і формати
Щоб остаточно впевнитися у своїх підозрах, можна подивитись на інших авторів у пропагандистському ЗМІ. В нашому випадку ми швидко натрапляємо на цікаву фігуру – це ще один «правозахисник» Андрій Гожий. В нього тут і відеоефіри, і власні програми, і публікації.
Та пошук у Google швидко демонструє, що публікації цього автора є і на рупорах російської пропаганди на кшталт «УкраинаРУ». Більш того, саме Андрій Гожий був автором фейку про збиття Малазійського Боінгу українським військовим пілотом Владиславом Волошиним.
Що ж стосується правозахисної діяльності цього автора, то більшість його «підзахисних» можна знайти на сайті «Миротворець».
Щоб закріпити свою думку про ЗМІ, можна заглибитись в інші публікації. На сайті «Правовий Контроль» заказні матеріали з присмаком чорного піару – про різних державних діячів, банки, ціла низка статей проти АРМА та про ринок нафти і газу. Деякі з таких матеріалів доводили власника видання до суду, після чого їх доводилось спростовувати.
За інформацією «InformNapalm», видань, подібних до «Правового Контролю», в Україні залишається чимало. Особливо – в регіонах. Вони розраховані на невеличкі міста та аудиторії. І боротися із ними треба як самим читачам, так і правоохоронним органам.
