Наша війна була неминучою. І в холодній фазі розпочалася з 24 серпня 1991 року, із 20 лютого 2014 року – як конвенційна, а з 24 лютого 2022 року – як повномасштабна.
Ця війна була неминучою як геополітична аксіома. Через неможливість існування на одному геополітичному просторі демократичної України, що відновлює свою суб’єктність та ідентичність, та імперської Росії.
Росія не здатна існувати і впливати на Європу без України. Тоді вона звичайна азіатська недоімперія, без минулого (історії) з нестерпним теперішнім і відсутністю надій на майбутнє.
Приводом до війни формально стала відмова України виконувати Мінські домовленості, що фактично означало б капітуляцію України без бою. Реально Путін «псіханув» і дуже недооцінив настрої та спроможність України до опору. Наслідок – перша велика конвенційна війна в Європі в цьому тисячолітті.
Зараз ми перебуваємо в кульмінаційній точці цієї війни. Війні характерів, воль.
Росія пропонує жахливий взаємний обмін людей. Або здачу територій. І перше, і друге є для нас неприйнятним. Для Росії люди завжди не проблема, а дешевий витратний матеріал. Для нас життя – найвища людська цінність. Водночас, не можна здавати і жодного міліметра територій, бо це означає приречення на знищення всього живого. Кожен шматочок української землі лише множить імперські апетити. І жене їх вперед. Щоб уникнути цієї пастки, слід вживати асиметричні методи з метою і максимально можливого збереження людських життів, і швидкого та ефективного повернення окупованих територій.
Війна існує в двох вимірах. Фізичному – вона триває на землі, в повітрі і на морі, і світоглядовому. Перша спрямована на солдатів, друга – переважно на цивільне населення.
Прогноз. Потрібно проявити характер і зламати плани ворога на спробу зимової атаки. Зберегти і накопичити сили для весняного контрнаступу. Лише воєнна поразка і військова капітуляція Росії, знищення імперського агресивного режиму, стане запорукою тривалого миру. Просто вихід на державні кордони 24 серпня 1991 року означатиме закінчення першої російсько-української війни у 21 столітті і неминучу підготовку до другої.
Головною стратегічною помилкою буде не добити ворога.
Юрій Сиротюк
