Ігор Лосєв
Діяльність інформаційних структур, свобода слова і друку під час війни не можуть бути такими ж самими, як у мирний час. В умовах війни бойові дії відбуваються не лише на полі бою, а також в інформаційній і духовній сфері. І дуже важливо діяти в цій сфері так, щоб не шкодити своїй країні, своїй нації і своїй армії.
Під час Другої світової війни пропаганда проти ворожих військ здійснювалась переважно за рахунок радіопередач, летючок і поширення газет, що спеціально видавалися мовою супротивника. То було доволі небезпечне заняття, бо для радіопередачі треба було на машині з підсилювачем звуку під’їхати до позицій ворога і кілька хвилин вести мовлення, що вимагало сміливості, адже ворог, як правило, починав обстрілювати таку машину. Тепер сучасні засоби дають можливість уникати таких ризикованих ситуацій. Найзручнішим засобом пропаганди є Інтернет. Можна приєднатися до коментарів на українських YouTube каналах і під виглядом коментатора безперешкодно вести розгнуздану антиукраїнську пропаганду. Нещодавно бачив на одному нашому YouTube каналі коментар, де анонімний явний агент Москви звертався до наших солдатів з закликом: «Кидайте зброю. Вбивайте своїх командирів. Тікайте додому».
Але треба сказати, що й на наших інформаційних каналах є дуже багато брехні, фейків, вигадок і неперевіреної інформації.
Над усе цим зловживають такі інформаційні агенції, як «НАС-інфо», «Корупція-інфо», «Сегодня», «Фабрика новин» і Полтавська телекомпанія. Там з’являється безліч сюжетів про події, яких не було або щось було, але страшенно перебільшено. Незрідка розповідають про те, що нібито Японія напала на Курильські острови, що в Москві революція, що 60 невідомих танків штурмують російський аеропорт «Домодєдово» і хтось захопив Кремль. Це було б дуже для нас добре, але, на жаль, таке не відбувається.
«НАС-інфо» повідомляло, що нібито Росія завдала ракетного удару по Верховній Раді України. На щастя, такого не було. І такі повідомлення миготять постійно. Часто ці інформ-структури починають поширювати паніку: кажуть, що російська армія зібрала великі сили, щоб знову наступати на Київ, або у москалів з’явилася якась супер-зброя, проти якої нам не встояти і т.д. Я уже не дивлюсь деякі YouTube канали, бо знаю, що там брехатимуть.
Дуже часто ці наші канали починають в усіх деталях обговорювати, яку техніку отримали від західних союзників, які плани готує генерал Залужний. Навіщо так полегшувати роботу російській розвідці? Досвід усіх війн ХХ і ХХІ століть показує – там, де війна, там обов’язково запроваджується воєнна цензура. І кожний журналіст, кожний експерт знає, про що можна, а про що не можна говорити публічно. За «свободу слова» наших інформаційних агенцій українські солдати і офіцери платять своєю кров’ю…
Стає абсолютно зрозумілим, що необхідно створити державну інформаційну службу, що зосередила б усі дані про фронт, війну і наше військо і повідомлення котрої були б найбільш авторитетними. Це сприяло б подоланню інформаційного хаосу в нашій державі, котрим уміло користуються російські пропагандисти.
