Протягом 22–29 квітня 2023 року команда Громадського холдингу «ГРУПА ВПЛИВУ» у партнерстві з ВГО «Асоціація сприяння самоорганізації населення» провели серію фокус-груп із внутрішньо переміщеними особами.
Вікторія Золотухіна, виконавча директорка ГО “Громадський холдинг “ГРУПА ВПЛИВУ”, презентуючі звіт, зазначила, що він є лише частиною роботи, яку організація проводить на постійній основі. Дослідження, зокрема фокус-групи з внутрішньо переміщеними особами проводилися раніше та будуть відбуватися і в подальшому для розуміння потреб постраждалого населення та шляхів їх вирішення. З результатами усіх досліджень можна ознайомитись на сайті “ГРУПИ ВПЛИВУ” та на сторінках в соціальних мережах.
Завданнями цього фокус-групового дослідження, за словами Вікторії Баласанян, соціологині ВГО “Асоціація сприяння самоорганізації населення”, було виявити основні проблеми, потреби, які виникають під час інтеграції внутрішніх переміщених осіб, дізнатися, яким чином місцева влада реагує на їхні потреби та підтримує їхню інтеграцію, а також визначити основні підходи для реалізації прав переселенців у різних сферах.
За результатами фокус-груп виділені три групи викликів, які дуже часто обговорюються переселенцями і є нагальними. Це пошук житла та незадовільні умови проживання, це складність у працевлаштуванні та переміщенні бізнесу, і це фінансові труднощі, з якими стикаються внутрішньо переміщення особи.
Житло
Однією з найбільш нагальних є проблема житла. В першу чергу це погані умови проживання у місцях короткострокового розміщення, особливо для родин з дітьми, людей з інвалідністю. Другою проблемою є мала кількість житла для оренди, особливо в Дніпропетровській та Запорізькій областях. Останнім часом відбувається повернення у своє житло людей, що на початку повномасштабного вторгнення виїжджали на захід України або за кордон. Через це переселенці вимушені покидати орендовані оселі й екстрено шукати нове житло в умовах великого попиту та завищених цін. Високі ціни на оренду – це ще одна проблема. Вона актуальна для великих міст, де крім високої ціни оренди, внутрішньо переміщені особи змушені платити значну суму ріелторам. Дещо краще ситуація виглядає в невеликих громадах, проте там існує інша проблема – значно менше можливостей для працевлаштування.
Ще один виклик, про який говорили люди, які вже 9 років є внутрішньо переміщеними особами – це упереджене ставлення. Іноді людям відмовляють в оренді житла, особливо з маленькими дітьми, домашніми тваринами.
Робота та бізнес
На фокус-групах представники бізнесу заявляли про те, що дуже складно відновити бізнес на новому місці. Інвестиції, помешкання, обладнання дуже часто залишаються на тимчасово окупованих територіях, або на територіях, де ведуться бойові дії. На новому місці важко знайти подібні умови, немає необхідних приміщень тощо. Для деяких переселенців, які працювали раніше в державному секторі ситуація також складна, бо офіційно вони не звільнені, тому не можуть піти на нову роботу, але зарплату не отримують, або отримують значно меншу суму. Вразливою категорією є люди передпенсійного віку. Вони не мають такої підтримки як пенсійна виплата, а на роботу їх брати не хочуть через вік. Також роботодавці не бажають іноді брати внутрішньо переміщених осіб на роботу, побоючись, що ті скоро повернуться в свої громади. Значна частина респондентів повідомила про проблему з інформуванням щодо вакансій на місцевому рівні та загалом малої їх кількості в невеликих громадах. Окремі респонденти називали проблему відсутності мотивації до пошуку роботи у внутрішньо переміщених осіб, оскільки деякі з них ще проходять етап адаптації та мають сподівання повернутися додому, або формально продовжують працювати на попередній роботі.
Фінансові труднощі
Через проблеми з працевлаштуванням і необхідністю орендувати житло, внутрішньо переміщені особи часто перебувають у скрутному матеріальному становищі. Про це казали як ті люди, що перемістились після 24 лютого 2022 року, так і ті, що перемістилися після 2014 року. Тобто за 9 років залишаються переселенці, які не змогли відновити свій попередній рівень життя, придбати житло. При цьому вони наголошували, що наразі часто пріоритет у наданні допомоги з виплатами і працевлаштуванням надається “новим” внутрішньо переміщеним особам.
Деякі респонденти повідомили про те, що вони змушені були переїхати з території, на якій формально зараз не ведуться активні бойові дії, але інфраструктура там сильно пошкоджена, що не дає їм змогу жити на тій території. Проте виплат вони не отримують.
Як вирішувати проблеми? Погляд внутрішньо переміщених осіб.
Ми пропонували учасникам та учасницям фокус-груп обговорити підходи до вирішення зазначених в обговореннях проблем. Щодо підходів до здійснення виплат допомоги на проживання переважна більшість респондентів вважають все ж таки, що виплати на проживання потрібно залишити на весь період внутрішнього переміщення. Вони аргументували це тим, що ці виплати є необхідним мінімумом, який забезпечує держава для оплати комунальних послуг або для оренди житла, компенсуючи таким чином втрату власної домівки. Навіть якщо людина знайшла роботу, вона все одно є нестабільною, люди погоджуються на роботу за невелику зарплату, тому виплати в цій ситуації залишаються актуальними. Крім того виплати для переселенців – це певний доказ того, що держава про них пам’ятає та дбає. Однак були і ті, хто висловлював думку щодо необхідності зменшення або припинення виплат після завершення періоду адаптації (від півроку до одного року). Особливо, якщо це працездатна особа, у неї має бути стимул до пошуку роботи, інтеграції в громаду. Щодо підходів до призначення виплат допомоги на проживання, то більшість респондентів зійшлися на думці, що мають вживатися певні заходи з призначення та їх контролю. Частина переселенців вважає, що у держави є достатньо цифрових інструментів для відслідковування переміщень людини. Наприклад, можливо періодично підтверджувати фактичне місце проживання через мобільний застосунок “Дія”. Через “Дію” також можна було б проводити опитування переселенців, щоб актуалізувати не тільки геолокацію людини, але і її потреби. Інша частина респондентів висловила думку, що більш дієвими способами будуть або періодичні перевірки соціальними службами за фактичним місцем проживання переселенця, або періодичне подання заяви на призначення допомоги на проживання. Ці методи можуть поєднуватися: у великих містах може застосовуватись інструмент “Дія”, а у невеликих громадах старости можуть вести облік переселенців по своїм селам і подавати інформацію до відповідних структур своєї громади.
Стосовно підходів до вирішення питань зайнятості респонденти зауважили, що держава має виробити комплексний підхід і застосовувати його залежно від потреб і навичок людини. Наприклад, якщо це представники бізнесу, то це можуть бути програми, які допоможуть підприємцям зорієнтуватися в новому середовищі, зрозуміти, які є потреби у громаді, ринки збуту, аудиторії тощо. Місцева влада може організовувати навчання за професіями, які мають попит саме у регіоні чи населеному пункті. Важливим є розширення державних програм щодо стимулювання до створення нових робочих місць для внутрішньо переміщених осіб та заохочення роботодавців до соціального підприємництва.
Підходи до вирішення питань житла. У випадку короткострокового розміщення внутрішньо переміщених осіб, респонденти зазначали, що проживання на базі шкіл, дитячих садків, закладів культури не є досить вдалим рішенням, тому що є люди з вразливих категорій, яким досить складно перебувати в таких умовах. Краще розміщувати або на базі реконструйованих готелів, санаторіїв, або все ж таки у модульних містечках. Також респонденти окремо зазначили про необхідність доступу до послуг психолога в місці компактного проживання переселенців, особливо у перші дні після переміщення. Щодо довгострокового житла, то і тут держава має виробити комплексний підхід в залежності від потреб і можливостей окремих людей. З однієї сторони варто запровадити або розвивати державні програми лізингового житла, різні пільгові і кредитні програми, з іншої сторони варто актуалізувати інформацію щодо житла в громадах. Це надасть змогу оперативно розуміти, які будівлі можна переобладнати та надати для проживання переселенцям.
Більш детальна та додаткова інформація про результати дослідження у звіті та презентації.
За словами Марії Красненко, юристки ГО “Громадський холдинг “ГРУПА ВПЛИВУ”, наведені в презентації проблеми та потреби внутрішньо переміщених осіб вже в значній мірі враховані в Стратегії державної політики щодо внутрішнього переміщення на період до 2025 року. Стратегія має п’ять цілей, з яких дві безпосередньо дотичні до наведених раніше викликів. Це адаптація переселенців на новому місці проживання та їх інтеграція, розвиток. В документі є ключові також завдання, які спрямовані якраз на створення умов і надання підтримки приймаючим громадам для задоволення базових потреб внутрішньо переміщених осіб. Тут і питання розміщення, і питання розробки місцевих програм працевлаштування або перекваліфікації. Також увага в цьому стратегічному документі звертається і на питання розроблення і запровадження програм зі сприяння розвитку релокованого бізнесу. Однак попри прийняття стратегічних документів та закріплених завдань на державному рівні, важливе залучення громадянського суспільства та самих внутрішньо переміщених осіб до реалізації всіх заходів з адаптації та інтеграції.
