Ігор Лосєв
Феноменальна брехливість москалів дивувала ще європейських мандрівників у Московії ХVI-XVII століть. А російський письменник Іван Тургенєв стверджував у ХІХ столітті: «Росіянин найбільший і найнахабніший брехун у цілому світі». З цим важко не погодитися, слухаючи речника російського т.зв. міністерства оборони генерал-лейтенанта Конашенкова, який постійно каже: «В армії РФ втрат немає». І це він стверджує тоді, коли за даними Генерального штабу ЗСУ Росія втратила загиблими в Україні вже 260 тисяч солдатів і офіцерів. Москалі не лише брешуть, а нахабно знущаються з логіки і здорового глузду. Приміром прес-секретар Путіна Пєсков заявив, що росіяни воюють проти України, щоб захистити Москву від ударів українських дронів. Але якби москалі не здійснили велике вторгнення в Україну 24 лютого 2022 року, то не було б і ніяких українських дронів над Москвою і не було б потреби від них захищатися!
А міністр оборони Московії Шойгу сказав, що метою російських військ в Україні є визволення російських військових з українського полону. Хоча, якби Росія не напала на Україну, не було б і ніяких російських полонених.
Нещодавно знана російська пропагандистка Скабєєва заявила, що вона проаналізувала соціальні мережі РФ і знайшла там 284 тисяч некрологів, що написали російські родичі загиблих в Україні російських військових. Це значно більше, ніж повідомляє наш Генштаб. Можливо, що й Скабєєва ненавмисно зменшила дані, адже далеко не всі люди в РФ пишуть некрологи про своїх близьких, що загинули на війні. В лісопосадках, у степах і лісах України гниють десятки тисяч трупів російських завойовників. Хто їх рахував, крім наших диких звірів, які завдяки цій агресії РФ тепер не мають проблем з їжею?
Історики війн знають, що на 1 вбитого, як правило, припадають 3 поранених. Далеко не всі з них доїжджають до шпиталів, помираючи по дорозі. Автор читав допис одного ізраїльського блогера, який, спираючись на дані «Моссад» (ізраїльська розвідка), стверджував, що Генштаб України зменшує у своїх повідомленнях утрати росіян в Україні приблизно на 30%, себто є підстави говорити не про 260 тисяч убитих москалів, а про 330-340 тисяч. Наш Генштаб виходить з того, що краще повідомляти менше, щоб це було гарантованою правдою, а не наслідувати Росію з її традиціями брехні про втрати супротивників. Досить згадати, що коли російський полководець Суворов брав турецьку фортецю Ізмаїл, його підлеглий офіцер підготував повідомлення в Петербург про 3 тисячі вбитих турків. Суворов подивився текст і сказав: «Навіщо їх жаліти, бусурманів? Треба дописати нуль». Так і зробили. Замість трьох тисяч вийшло тридцять тисяч.
У нинішній Росії постійно роздмухують ненависть до Америки і Європи, забуваючи, що вже кілька разів Захід рятував (собі на шкоду!) цю країну та її народ від загибелі.
Під час Другої світової війни на її початку СССР був на межі краху. Бо тоді 4 мільйони військовослужбовців Червоної армії були в німецькому полоні. Гітлер легко розмазав би по стінці радянських воїнів, які не вміли і не хотіли воювати. Але з кінця 1941 року почалося постачання озброєння і амуніції від США і Британської імперії. СССР отримав літаки, танки, артилерію, автомобілі, стратегічні матеріали, зокрема, як згадував маршал Жуков, 350 тисяч найкращих на той момент у світі вантажних автомобілів «Студебекер», а ще «Додж», «Вілліс» і т.д. До речі, Жуков ганяв по фронтах на машині, що була вироблена в штаті Огайо (США). Між іншим, реактивний міномет «Катюша» встановлювався на шасі «Студебекера», бо автомобілі радянського виробництва розвалювалися на частини після кількох залпів. Про це все сам Жуков розповідав своїм бойовим товаришам після того, як Хрущов вигнав його з усіх посад. І він робив зі сказаного такий висновок: «Якби не допомога союзників, ми б не змогли продовжувати цю війну». Зверніть увагу, не перемогти, не виграти, а навіть просто продовжувати війну. Тобто, капітулювати перед Гітлером, або укласти з ним сепаратну мирну угоду…
Після «розкуркулення» 30-х років ХХ ст. радянське сільське господарство було нездатне забезпечувати продуктами харчування армію і населення. І вони гарантовано виздихали б від голоду, якби знову не допомога Заходу.
За словами російського історика академіка Юрія Пивоварова з 1943 року СССР отримав від західних союзників стільки продовольства, що можна було годувати армію з 18 мільйонів військових протягом 3-х років. Сталін, виступаючи на Тегеранській конференції в листопаді 1943 року, сказав: «Сполучені Штати зробили для перемоги в цій війні найважливіші речі – машини. Довели, що можуть виробляти від 10 тисяч літаків на місяць. Ми можемо виробляти найбільше 3 тисячі. Таким чином Сполучені Штати – країна машин. Без машин, що постачалися за ленд-лізом, ми програли б цю війну».
США рятували Росію від голоду 1923 року, намагалися допомогти і під час голоду 30-х років, але СССР відмовився від допомоги. Після 1945 року США ухвалили план Маршалла, але Москва знову відмовилися від західних постачань і заборонила країнам Східної Європи приймати цю допомогу. А в 90-ті роки ХХ століття, коли Росія була на межі голоду, її рятували «ніжки Буша», як називали багатомільярдну продовольчу підтримку РФ, її назвали «ножками Буша», бо там були курячі окорока і цій програмі сприяв тодішній президент США Джордж Буш Старший. Звісно, ніякої вдячності росіяни не продемонстрували. Ще Сталін якось у відповідь на докори щодо відсутності вдячності сказав про цю моральну категорію так: «Є така собача хвороба».
Нинішня Росія має всі шанси знову прийти до голоду. І тоді Заходу знову доведеться рятувати цей дивний народ, який люто ненавидить тих, хто його рятував?
