Різка зміна влади у країні і війна на Сході різко поставили перед всіма нами проблему десовєтизації і декомунізації суспільства. Насамперед це стосується реорганізації Збройних Сил України (ЗСУ), які фактично відтворюються під ворожим вогнем, а також державних свят, які пов`язані із захистом України. Відомо, що пропозицію про перенесення Дня захисника Вітчизни (варіант Дня Збройних Сил України) з радянської дати 23 лютого (яка фактично не має жодного історичної основи) на інший день висловив у виступі на день Незалежності Президент України Петро Порошенко. Більшість українства давно пропонує зробити Днем Збройних Сил України день 14 жовтня, який є не тільки святом Покрови, але ще днем українського козацтва і УПА (як попередників української армії). Спроби перенести День Збройних Сил на 14 жовтня вже були при Президенті Вікторі Ющенку, проте далі розмов справа не пішла (насамперед сам Ющенко був не проти 23 лютого, бо це день його народження).
Проблему десовєтизації і створення якісно нового іміджу української армії було піднято на круглому столі, організованому Інститутом Національної пам`яті, який відбувся напередодні свята Покрови в інформагенції «Укрінформ». Зокрема там було розглянуто сучасний стан з найменуваннями, військовою символікою, геральдикою і традиціями в Збройних Силах України, військові традиції та символіка, та перспективи оновлення іміджу українського війська.
Директор Інституту відомий історик Володимир В`ятрович у вступному слові зазначив, що саме зараз, коли під вогнем зароджується нова українська армія, настала необхідність запровадження її нової символіки і геральдики, заснованої на національних традиціях. Бо всі радянські витвори не лише застаріли, але є чужими нашому війську. Але враховуючи те, що ЗСУ були створені шляхом українізації частин ЗС СРСР, то там залишились традиції саме радянської доби. Проте найбільше до радянської минувшини тяжіють у сепаратистських псевдодержавах ДНР і ЛНР, які відновили смерш (контррозвідку в РСЧА під час Другої світової війни), МГБ (радянська спецслужба у 1946-53 рр.), а одним з їхніх символів є георгіївська стрічка, яка прийшла ще з царських часів. У ЗСУ картина не краща – багато частин носять радянські назви і на прапорах у них досі красуються ордени вже 23 роки неіснуючої держави.
Голова ГО «Департамент воєнно-культурної антропології» відомий геральдист Олекса Руденко (свого часу він працював над первісною символікою ЗСУ) розповів, як вийшли з цієї проблеми пострадянські країни і наш натівський сусід Польща (яка також є постсоціалістичною країною). Частини Збройних Сил Польщі, Литви і Молдови носять імена історичних діячів цих держав (королів, князів, генералів національних армій, борців за незалежність цих країн). Наприклад, Яна ІІІ Собеського, Ровецького, Понятовського (Польща), Міндовга і Ольгерда (Литва), Штефана Великого (Молдова). Крім того, литовська армія відродила старі традиційні назви частин – гусарські, уланські та драгунські. В ЗСУ лише одна авіабригада носить ім`я учасника українських визвольних змагань Петра Франка, а деякі частини перейняли радянські назви, серед яких, наприклад 24-а дивізія, яка свого часу у складі РСЧА воювала з українськими військами у 1919-1920 роках.
На дивний симбіоз української традиційної символіки з радянською звернув увагу спеціаліст з геральдики Микола Чмир, продемонструвавши це за допомогою слайдів. Зокрема, однострої і погони офіцерів ЗСУ майже не відрізняються від форми і погонів ЗС СРСР, а попередньою владою були зведені нанівець спроби запровадити традиційні для України восьмикутні зірки на погонах і бойові нагороди часів УНР.
За думкою народного депутата України Юрія Сиротюка, 23-річна спроба знайти компроміс між Україною незалежною і Україною радянською зазнала невдачі, тому треба її припинити і почати нарешті будівництво сааме незалежної Україні та її Збройних Сил. Також він повідомив, що 14 жовтня буде проголосовано законопроекти про запровадження вітання у ЗСУ «Слава Україні! – Героям слава!», а також про заборону КПУ, що підвищить потребу в декомунізації армії.
Відомий історик Павло Гай-Нижник закликав при розробці сучасних одностроїв для ЗСУ враховувати традиції Армії УНР, Української Галицької Армії й Української Держави гетьмана Скоропадського.
Поганий стан із національним вихованням призвів до зради військовослужбовців ВМС України у Криму, зазначив екс-командуючий ВМС України віце-адмірал Володимир Безкоровайний. З ним погодився письменник, Герой України Юрій Мушкетик, який згадав, що крім «Кримської світлиці» українських газет в Криму (та й в Донбасі) взагалі не було, що і призвело до того, що маємо зараз.
Про те, що патріотів України повинні готувати не з армії, а із дитячого садка, говорили голова Ради козацьких отаманів Анатолій Грива, викладачі військових вишів історики Сергій Соколюк і Володимир Науменко.
Словом, всі присутні (а серед них я побачив польських журналістів, з якими познайомився під час Євромайдану) були одностайні, що треба демонтувати радянське минуле у Збройних Силах України. «Будемо сподіватися, що 14 жовтня Президент підпише указ про святкування Дня захисника Вітчизни» саме у цей день». – закінчив дискусію Володимир В`ятрович.
Учасники круглого столу вийшли з пропозиціями про впровадження українських військових традицій у ЗСУ до Кабінету Міністрів і Адміністрації Президента.
Враховуючи те, що проблем у ЗСУ накопичилось багато (про що заявляли багато доповідачів, навіть часто дискусія з`їжджала із запропонованої теми і Володимиру В`ятровичу доводилося повертати її у потрібне русло), учасники круглого столу вирішили започаткувати серію подібних круглих столів, присвячених проблемам у ЗСУ.
Вадим Джуваґа
Київ
