Таємний ґубернатор Малоросії?

Йосиф Сірка

Поки українські патріоти були зайняті святкуванням 26-ої річниці незлежности своєї держави, її незичливці та відверті вороги кували інші плани. Якщо ж послухати виступ президента Порошенка та прослідкувати за поведінкою представників п’ятої колони, не треба бути ясновидцем, щоб не прийти до висновку, перефразовуючи В.Шекспіра в його траґедії «Гамлет»: «щось гниле в українській політиці» (щось гниле в данському королівстві, 1600-1601).

От самі поміркуйте: російським співакам та артистам забороняють відвідати Україну, якщо ті виступали в окупованому Криму. Та МЗС навіть висловило протест проти свавільного й незаконного візиту окупованого Криму Путіна та Медведєва напередодні 26-ої річниці незалежности України. А в той же час, коли країна готувалася до відзначення цієї річниці кум Путіна, голова партії «Російський вибір» – Медведчук, який оманливо назвав цю партію «українським вибором», полетів на окупований український півострів.

mertvechuk

Російські ЗМІ повідомили про те, що Путін і Медведчук «обговорили» Мінські угоди, проблеми Донбасу, питання полонених. Здорового глузду тут не шукайте, бо його не знайдете. Пан Медведчук «засвітився» зі своїми здібностями ще за свого провадження адміністрацією президента Л.Кучми. А детальніше про його минуле написав колишній депутат ВРУ Дмитро Чобіт у книзі «Нарцис, або Штрихи до політичного портрету Віктора Медведчука» ( 2001).

Д.Чобіт у своїй розвідці наводить факт, що В.Медведчук був адвокатом поета й правозахисника Василя Стуса. Він твердить, що 1960-70 рр. справи політичних в’язнів вели лише «вибрані адвокати”. Згідно з твердженням Чобота Медведчук не допомагав, але „валив” його, що й було причиною того, що В.Стус відмовився від адвокатських послуг Медведчука.

Не менш відомою була й діяльність голови президентської адміністрації (2002-2005) Медведчука, голови СДПУ(о) і зрештою голови вже згадуваної Всеукраїнської громадської організації Український вибір. Цей український маґнат чомусь зустрічається з президентом країни, яка не тільки провадить війну проти України, але й окупувала частину території, а Крим просто «анексувала».

Від юриста, колишнього державного службовця, голови різних партій, першого заступника голови ВРУ (від СДПУ), можна було очікувати, що він пригадає кумові Путінові, що той не тільки порушив суверенітет «братської» України, але й грубо зіґнорував Міжнародне право, Гельсінські декларації, Людські права та Будапештський меморандум. Саме його пропередник своїм прідписом ґарантував територіяльну цілісність та суверенітет Україні за віддані тій же Росії свої атомні ракети, яких мала Україна на той час стільки, що виходила на теретє місце у світі -після США та РФ.

Простого смертного дивує, як це так, що людина, яка, крім великих статків, кумівства з російським президентом, в українській політиці та політичній гієрархїії дорівнює нулю, бо не входить навіть до ВР України, їде на «переговори» на окупований український півострів, щоб обговорити плани з окупантом, але не те, як звільнити окуповану територію. Зрештою, можна цілковито засумніватися, що Медведчук хотів просто випити з кумом чарку на честь 26-ої річниці незалежности України.

З преси довідуємось, що Медведчук вже не перший раз «з’їздив» в Крим, щоб там зустрітись з кумом. Зрештою, відомо також, що голова «Українського (розумій: російського) вибору» не тільки неконтрольовано літає на зустрічі з Путіним на Крим, але й є одиноким громадянином України, якому «дозволено» літати приватним літаком на зустрічі з кумом до Москви, порушуючи заборону повітряного сполучення України з РФ.

З незрозумілих (для простих смертних) причин, Медведчука залучили до переговорів щодо Мінської угоди. Поширені слухи, мовляв, цього бажав сам Путін. Це зрозуміло, бо з Януковичем можна було самому домовлятись, а зараз нема ані колишнього міністра оборони, ані колишнього голови СБУ, ані колишнього міністра ВС та багатьох інших, патріотів «русского миру», які дотримувалися «скрипту» написаного Путіним для України.

Безкарна свобода перетину українсько-російського кордону Медведчуком та його свавільне порушення заборони повітряного сполучення між РФ та Україною, безпрецедентне відвідування Криму, за яке багато хто з артистів та співаків відчуває покарання на власній шкірі, викликає багато запитань в українців. Багато-хто запитує себе, а хто такий В.Медведчук, що йому не потрібно окремого дозволу на порушення заборони? Дуже можливо, що Путін вже давно таємно призначив його Ґубернатором Малоросії, а його зустрічі з Ґубернатором носять «інформаційний» характер.

7 березня 2017 року США ввели персональні санкції проти переліку осіб, які загрожують миру, безпеці, стабільності, суверенітету та територіальній цілісності України, та за підрив демократичних інститутів і процесів в Україні. У цьому списку осіб знаходиться і Віктор Медведчук. Він звинувачується урядом США в наданні суттєвої фінансової, матеріальної та технологічної підтримкиЯнуковичу, і в тому, що він є одним із лідерів організації Український вибір, члени якої займаються діями чи політикою, які підривають демократичні процеси або установи в Україні та загрожують миру, безпеці, стабільності, суверенітету та територіальній цілісності України.

Отже, США вже зрозуміли, хто такий В.Медведчук, а в Україні його руйнівну роль щодо держави Україна „не помітили” – ні президент, ні уряд, ні служби безпеки.

Іншими словами: американці завели санкції проти цього сумнівного „українського юриста”, бо він „загрожує миру, безпеці, стабільності, суверенітету та територіяльній цілісности України”, а в Україні чомусь цього не бачать, або не хочуть бачити.

Тому шекспірівський вислів з перед 417 років дуже актульний для сучасної політики: щось гниле в українській політиці, коли вівертого ворога української державности, не тільки кума окупанта, але й головного аґітатора за вхід України в стару імперію, уповноважують на „переговори”. Дивно лунають прохання, щоб США надали летальну зброю для України, щоб себе захищала, а в той же час, московська аґентура вільно займається антиукраїнською пропаґандою не тільки через таку організацію, яку очолює Медведчук, але й через Російську православну церкву, через російських власників теле- та радіоканалів, численні друковані видання.

Влада в Україні ще не зрозуміла, або й не хоче розуміти, що кращою від летальної зброї була б ліквідація внутрішніх ворогів України, які сидять не тільки на владних посадах, у ВР України, володіють не тільки різними ЗМІ, але й банками та концернами, які здобули не „потом і мозолями, але підкупом, крадіжками та іншими кримінальними методами. З внутрішнім ворогом не потрібно летальну, чи якусь іншу зброю, а більше рішучості ізолювати від громадянської й державної, політичної праці усю п’яту колону, яка працює на ворога. Для ліквідації внутрішніх ворогів не потрібно жодної зброї, але треба політичну волю – ізолювувати ворогів та зрадників від управління державою.

Російські власті забороняють українцям займатися будь-якою діяльністю, яка б мала хоч 1 відсоток політики, то чому не можна скористатися прикладом і заборонити такі собі путінські майданчики, як політичні партії на зразок партії Медедчука – Всеукраїнська організація, Опоблок та низка інших, але й викладачі російської мови, які нахабно організовують для дітей „екскурсії” під назвою „Здравствуй, Россия”, замість „Прощай, немытая Россия” (М.Лєрмонтов), російська православна церква в Україні та багато інших.

Майдани довели, що Україна має досить здібних людей, щоб провадити країну і потрібно нарешті перейти від ґенерації комсомольців до освічених українців, які здобули не тільки освіту в різних країнах, але й досвід працювати цивілізовано, без корупції, де перед законом усі рівні – навіть оліґархи. Найбільшим ворогом українців є внутрішній ворог, який здатний продати рідну матір, зрадити рідного батька задля відновлення імпрерії. Юда хоч 30 срібних „заробив” за зраду Ісуса Христа, а прихильникам імперії вистачає гнилої ідеї.

Допоки в Україні будуть вільно й безкарно поширювати імпрерську пропаґанду, допоки отакі „юристи”, „політики”, оліґархи, яким є Медведчук, будуть безкарно використовувати демократичні завоювання Майданів на службі аґресора, то й прийдеться згадувати слова з траґедії Шекспіра. А там де терплять „гниле”, то немає місця новим паросткам, бо ж гниле і після понад 400 років залишиться гнилим.

Гнила ідея відновлення імперії залишиться гнилою і після кумівської зустрічі Путіна й Медведчука, але боляче сприймати щоденні повідомлення, про вбитих та поранених на російсько-українському фронті на сході Укераїни. Знову оголошена „шкільна тиша”, яка навіть не витримала 24 години, є свідченням того, що при зустрічі кумів йшлося не про проблеми на російсько-українському фронті, але про те, як втягнути Україну в російське імперське ярмо – тобто, як відновити гнилу ідею втраченої імперії.

Торонто, 28.8.17 р.

Опубліковано Аналітика.