Українські організації Росії висловлюють глибокий сум з відходом у вічність палкого патріота України, відомого українського громадського діяча в Росії Тараса Дудка.
Український рух Росії втратив одного з головних своїх рушіїв.
Тарас Миколайович Дудко народився у Києві. Він закінчив Київський медичний інститут (1963), філософський факультет Київського університету ім. Т. Шевченка (1968).
Від 1964 р. Т. Дудко працював у Москві лікарем-психіатром, доктор медичних наук, академік Російської академії природничих наук. Довгий час працював в НДІ наркології, був завідуючим відділу наркології, директором Інституту реабілітації, розвивав реабілітаційний напрям. Т. Дудко є засновником нового наукового напряму — реабітологія і реабілітація наркологічно хворих. У 1995 р. він заснував Центр медичної реабілітації і корекції особистості і медичний фонд лікувальної реабілітації ім. І. Стрільчука.
Любов до України, української культури, українського слова привели Т. Дудка в український рух Росії, де він зайняв одне з чільних місць. В першій українській громадській організації на території сучасної Росії товаристві шанувальників української культури «Славутич» Т. Дудко був заступником голови товариства, працював поруч з космонавтом-українцем П. Поповичем, який займав посаду президента товариства.
Т. Дудко багато сил доклав для збереження спадку видатного українського режисера О. Довженка, якому доводився небожем. Разом з братом він збирав особисті речі, творчі матеріали Олександра Петровича, виступав з розповідями про нього, був засновником і меценатом незалежного видання українців Росії “Провісник: Довженківський літературно-художній науково-популярний і громадсько-політичний альманах” (2002).
Т. Дудко послідовно боровся за права і демократичні свободи українців Росії. У 2012 р. він був обраний головою Об’єднання українців Росії і незважаючи на наперед визначений результат вступив в нерівну боротьбу з російською юстицією за збереження організації. У 2018 р. він увійшов в число засновників нової української організації в Росії «Український конгрес», реєстрація якої в нинішніх російських реаліях була схожа на боротьбу Дон Кіхота з вітровими млинами – російська юстиція !!! шість разів відмовила в реєстрації.
Т. Дудко надзвичайно чутливо ставився до іміджу України, сповідував кредо «Імідж України через професіоналізм і патріотизм» і виступав з нещадною критикою пристосуванців, які своєю діяльністю шкодили Україні. Так він вважав, що Культурний центр України в Москві не виконує покладену на нього місію, і відсутність радикального оновлення діяльності Культурного центру та зміни концепції його роботи взагалі ставлять питання про доцільність подальшого існування цієї устманови для України.
Т. Дудко брав активну участь у світовому українському русі, був учасником Всесвітніх форумів українців, IX, X, XI Світових Конгресів Українців (СКУ).
За активну громадську діяльність Т. Дудко був нагороджений українським орденом «За заслуги» ІІІ ст., вищою нагородою СКУ медаллю святого Володимира.
Серед громадського активу Росії Т. Дудко здобув повагу і високий авторитет. Його тверда принципова позиція в громадсько-політичних питаннях поєднувалась зі скромністю, уважним, чуйним ставленням до людей.
Українські організації висловлюють співчуття рідним небіжчика і складають пошану патріоту України, носієві українського духу Тарасу Дудку, який був і залишиться прикладом жертовного служіння Україні.
Прес-служба Об’єднання українців Росії
