Зліва направо: Мустафа Джемілєв – лідер кримськотатарського народу, народний депутат України; Мар’яна Беца – заступниця Міністра закордонних справ України; Рефат Чубаров – голова Меджлісу кримськотатарського народу
23 вересня 2026 року в Нью-Йорку, під час 81-ї сесії Генеральної Асамблеї ООН, відбувся Шостий саміт Міжнародної Кримської платформи за участю Президента України Володимира Зеленського. Уже другий рік поспіль саміт проходить на глобальному майданчику Генеральної Асамблеї ООН. Цьогоріч він об’єднав представників понад 60 держав.
Однією з центральних тем саміту стало недопущення нормалізації російської окупації Криму. Учасники обговорили відновлення територіальної цілісності України, політику невизнання спроби незаконної анексії, захист принципів Статуту ООН і міжнародного права, мілітаризацію півострова, системні порушення прав людини, політично мотивовані переслідування, русифікацію та індоктринацію дітей і молоді.
Президент України Володимир Зеленський наголосив, що нинішня російська агресія бере початок саме з окупації Криму у 2014 році. Перетворення півострова росією на військову базу мало наслідки далеко за межами України — для безпеки Чорного моря, судноплавства, продовольчої та енергетичної безпеки. Президент також підкреслив нерозривний зв’язок між відновленням територіальної цілісності України, захистом людей і поверненням до базових принципів міжнародного права.
Міністр закордонних справ України Андрій Сибіга наголосив, що відновлення територіальної цілісності України є необхідною умовою відновлення поваги до Статуту ООН. Він також звернув увагу на мілітаризацію Криму, загрози для всього Чорноморського регіону та політично мотивовані переслідування на півострові. Станом на 22 вересня 2026 року таких переслідувань зазнавали 316 людей, серед них 169 кримських татар і один караїм.
Лідер кримськотатарського народу, народний депутат України Мустафа Джемілєв зосередився на наслідках недостатньо рішучої міжнародної реакції на окупацію Криму у 2014 році та на різкому посиленні репресій проти незгодних, особливо представників кримськотатарського народу — корінного народу України.
Окремим голосом саміту стала Дар’я Фурсова, уродженка Сімферополя, яка зростала в окупованому Криму та виїхала до Києва у 2021 році. Вона розповіла про покоління дітей і молоді, яке формується під системним впливом російської освіти, пропаганди та нав’язування російської культури й ідентичності як єдино можливої реальності. Її виступ привернув увагу до того, що тривала окупація має не лише територіальні й безпекові наслідки — вона змінює середовище, в якому формується ідентичність цілого покоління.
Для Світової Федерації Українських Жіночих Організацій питання Криму є невіддільним від принципів суверенітету й територіальної цілісності України. Політика невизнання російської окупації, деокупація Криму та відновлення контролю України над півостровом мають залишатися частиною міжнародного порядку денного поряд із захистом прав людей, української та кримськотатарської ідентичності, культури й історичної пам’яті.
За підсумками Шостого саміту його учасники ухвалили Спільну заяву, підтвердивши підтримку незалежності, суверенітету й територіальної цілісності України в її міжнародно визнаних кордонах та політику невизнання спроби незаконної анексії Криму росією. Документ наголошує, що тимчасова окупація українських територій не створює жодних правових підстав для зміни їхнього статусу, а звільнення Криму є невід’ємною частиною відновлення територіальної цілісності України та досягнення всеосяжного, справедливого й сталого миру.
У заяві також містяться заклики до посилення санкційного тиску, звільнення незаконно утримуваних цивільних і політичних в’язнів, повернення українських дітей, протидії русифікації, індоктринації та мілітаризації, а також забезпечення відповідальності за міжнародні злочини.
Шостий саміт Кримської платформи підтвердив: понад дванадцять років окупації не змінили міжнародно-правового статусу Криму і не повинні послаблювати міжнародну увагу до нього. Якщо захоплення території силою з часом може сприйматися як незворотне, під сумнів ставиться не лише майбутнє окремої території, а сам принцип недоторканності кордонів.
