Основою існування будь-якого етносу є його мова. Не має мови – не має народу. Це вже буде населення без державницьких і прогресивних прагнень. Такою спільнотою легко керувати, її легко уярмити і позбавити найелементарніших прав. Сторіччя поневолення українського етносу як із заходу так і зі сходу, на жаль, не минулися безслідно для таких засадничих складових будь-якої нації як-то: національна свідомість, патріотизм, здатність пересічних громадян до самопожертви заради національних інтересів. Особливо негативно пора бездержавності вплинула на функціонування та розвиток української мови в середовищі самих же українців. Нині ми маємо абсолютно не природну і жахливу ситуацію, коли народ який за загальним освітнім рівнем не поступається більшості розвинутих націй світу, має давні культурні та духовні традиції у значній кількості відмовляється від рідного слова. І, між іншим, слова багатого, самодостатнього, абсолютно придатного для сучасних комунікаційних викликів. Таку страшну ціну доводиться нині платити українцям за сторіччя найперше русифікація, котра завжди тривала чи то у брутальній, чи то у прихованій формі, як, наприклад, за часів СРСР . Найогиднішим і найстрашнішим є те, що нинішня по суті антинародна влада, продовжує цю ганебну і антидержавну практику. Кортше, добровільно здати рідну мову, то дорівнює здачі державної незалежності. Відома річ, що сьогодні це не робиться так брутально і виклично як за часів Емського указу. Шукаюся більш облудні та фарисейські шляхи. Як, наприклад, різноманітні міжнародні нормативні акти щодо мов національних меншин, так званих регіональних мов й таке інше. Але суть залишається та ж сама: відібрати в українців їх мову, а значить їх національну душу і саме право на існування.
Серед тих політичних сил які відкрито декларують такий мовний геноцид для нашого народу найперше Партія влади та комуністи. В будь-якій цивілізованій країні світу такі політичні сили не мали б жодних шансів у боротьбі за владу. Не можливо уявити щоб у Польщі діяла партія, котра б виступала за обмеження польської мови за рахунок, наприклад, англійської . В Україні ж таке можливо. І це коли б не найбільша біда нашої сучасної історії. Тому час для нас, зупинити цю ганебну насильницьку ідею і рішучо сказати у виборчому процесі антинародій владі Ні! Україна і її рідна мова була, є і, вічно буде!!! А тому давайте по-козацькі мудро замислимося за кого віддати свій голос на виборах до Верховної Ради восени цього року.
Пам’ятаймо, що легше є взяти до рук Бюлетень, чим зброю.
Прочитайте і передайте другим.
Наша поштова скринька [email protected]
