Йосиф Сірка
До дня народження історика, політолоґа, дослідникака, українського діяспорного діяча, довгорічного редактора Літопису УПА Петра Йосифа Потічного
Істерика, навіть, поважних польських політиків (включно з президентом ПР К. Навроцьким), стосовно присвоєння назви Окремому центру спеціальних операцій «Північ» ССО ЗСУ почесного найменування «імені Героїв УПА», побила всі рекорди безглуздя, нетолерантности до героїв сусіда, спроби диктувати сусідовсі кого він може вважати героєм, а кого ворогом.
За попередників президента Навроцького, складалося враження, що два сусідні народи – Польщі та України, нарешті, стали на шлях, який їх об’єднує у боротбі зі споконвічним ворогом, який століттями намагався знищити поляків і українців, щоб їх зробити «додатком» до проголошеної імперії, під украденою назвою Росія!
Багатостраждальні українці, які найцбільше постраждали від сусідів у ХХ ст., мріяли про мирне сусідство, хоча б з поляками, з якими успішно боролися проти турків і жили у спільній літовсько-україньско-польскій державі. Тому укранці погодилися на відкриття військового меморіалу «Польські орлята» (травень 2022), які в українській пам’яті боролися 1918 – 1919 проти ЗУНР.
Мер м. Львів Садовий, з цієї нагоди висловив думки та бажання обох народів:
«Багато чого в історії було між українцями та поляками. Могили наших предків по обидва боки кордону є свідками конфліктів і взаємних кривд. І хоча це давні справи, часто вони ставали на перепоні взаєморозумінню. А наш спільний ворог ще й вдало підливав олії до вогню. Ця війна показала хто друг, а хто ворог. Нехай ці леви на Польських військових похованнях у Львові, які свого часу були об‘єктом суперечки та стояли закритими, стануть кроком до остаточного взаємного прощення за минулі кривди». (підкр. ЙС).
Ультиматуми, які пролунали на адресу українського президента В.Зеленського, викликали не тільки обурення в Україні, але й підозру, що дехто в Польщі «забув» про «взаємне прощення» і не подивився на історію боротьби найближчого сусіда, який був не тільки «ворогом», але й «спільником». В науковому світі історичні проблеми залишають досліджувати та аналізувати науковцям – історикам. Польський президент Навроцький, як історик, повинен би це знати краще, ніж будь хто з його політичних радників.
Щоб не лякати польських виборців воїнами УПА, то нагадаю історикові Навроцькому, що «найнебеспечнішим ґлобальним Упістом (УПА)» досі залишається відомий боєць УПА – Петро Йосиф Потічний – 97 років! Він приєднався до лав УПА 15-річним – боровся з німецькими і совєтськими окупантами, зі загонами Армії Крайової (якою керувала екзильна польська влада в Британії), був учасником Корейської війни. Сьогодні, у свої 97 років, П.Й.Потічний відомий не тільки як один з найстарших борців УПА, але й науковець, якого два китайські університети оголосили почесним професором, який «допоміг» китайським історикам звернути увагу на історію Незалежної України. П.Й.Потічний, як ніхто інший, приклався до очищення московського бруду про діяльність УПА, яким досі послуговуються різного роду популісти-політики, для яких важлива не істина, не правда, але ефект брехливої пропаґанди.
П.Й. Потічний, відомий науковець, який не тільки першим заговорив про велику траґедію двох сусідніх народів – поляків та українців – взаємознищення – на прикладі рідної Павлокоми та сусідньої Сахрині. «Павлокома 1441 – 1945. Історія села», Торонто, 2001 (576 стор.). Це вперше, коли науковець не звинувачує когось, не засуджує, але подає інформацію. Коли б він був пропаґандистом-популістом, то починав би з того, що поляки його батька два рази арештовували (1938 та 1939 рр.), а совєтські «визволителі» арештували 1940, а 1941 розстріляли.
Мама залишилася з трьома близнюками, з яких Петро був «найстаршим» і вже через чотири роки «відпустила» Петра Йосифа до УПА – яка була одинокою структурою опору знищення українців, чого сподівалися німці (які мріяли заселити українські землі), москалі – мріяли зросійщити, а хто не бажав, то його чекала доля батька дітей Потічного Петра – розстріл. На жаль, серед поляків-сусідів були й такі, які хотіли позбутися українців. Тобто, українці Павлокоми не могли рахувати на допомогу від жодної адміністрації, яка мала владу над цією територією під час Другої світової війни!
Мама синів Петра Потічного вважала своїм обов’язком хоч одного сина відправити до УПА, яка охороняла, вірніше, обіцяла охорону від аґресорів. 15-річний Петро Йосиф брав участь у різних пропаґандистських рейдах УПА, які заносили летючки до Словаччини, в яких попереджали населення, щоб непіддавалося на московські обіцянки та пропаґанду. Після ґеноцидного вчинку комуністичного уряду Польщі проти лемків, УПА не залишилось нічого іншого, як пробратися до американської зони у Західній Німеччині.
Петрові Потічному вдалося – він пробрався до Баварії – до американської зони, а згодом емігрував до США, де вступив до війська і брав участь у Корейській війні. Оскільки американські солдати мали змогу безплатно здобувати вищу освіту, то, демобілізований Петро скористався цією нагодою. Після здобуття відповідної кваліфікації, він отримав місце в університеті канадського Гамільтона та поставив перед собою завдання внести правду про історичні події, пов’язані з УПА.
У своїх наукових працях Потічний завжди дотримувався вірних джерел, уникав припущень та фальші і пропаґанди. Тому вже 20 років тому оголосив «війну» брехні про УПА. Неймовірний сплеск ненависті проти героїв УПА у декотрих політиків ПР цілковито протирічить інтересам Польщі і, складається враження, що справжні ляльководи «обурення», «ультиматумів» випробовують на тих, у кого коротка пам’ять – про «братні» народи, та «вічний інтернаціоналізм» – в якому кремлівська зірка сяє на увесь світ!?
А якщо хочете правди про УПА, то шукайте її у історика, політолоґа, дослідника рідного краю, який з 1973 р. був співзасновником, згодом, редактором «Літопису УПА – з 1976 – 2011 вийшли друком 92 томи. Окрім того він є автором 30 книжок та кілька сот наукових і публіцистиxних статей. Цілковито новий підхід до досліджень продемонстрований у виданні англійською мовою
«The Ukrainian Village of Pavlokoma: A Demographic Study» by Peter J. Potichnyj and Peter J. Yakob (2025), що робить авторів новаторами в історичних рослідуваннях.
Саме життєвий і творчий – науковий шлях Петра Йосифа Потічного руйнує ворожі пропаґандивні штампи та міфи про УПА, які «просочуються» у декотрих польських політиків, які не розуміють, що «прощення» є складовою не тільки християн, але й цивілізованого світу.
Торонто, 2.6.2026 р.
