75 років тому, 1 квітня 1941 року в Кракові розпочав свою роботу ІІ Великий Збір ОУН, котрий прийняв програмові документи та окреслив напрямні діяльності Організації Українських Націоналістів. На цьому Зборі Головою ОУН було обрано тридцятидворічного Степана Бандеру.
Серед визначальних рішень, прийнятих на Великому Зборі, варто виокремити принцип безкомпромісної революційної боротьби за українську державність проти всіх окупантів, орієнтуючись на власні сили українського народу, спільний антиімперіалістичний фронт поневолених народів під гаслом «Свобода народам і людині!», засади соціальної справедливості, як основу майбутнього суспільного ладу в самостійній державі.
Пропонуємо увазі читачів витяги з програмових рішень ІІ Великого Збору ОУН. Мова документу відредагована з метою кращого розуміння деяких термінів сучасним читачем.
Ред.
Програмові постанови:
1. Організація Українських Націоналістів визнає, що:
Боротьба за силу й добро української нації є основою нашого світогляду. Усесторонній розріст, сила, здоров’я й добробут українського народу – наша найвища ціль.
2. Тільки вповні Суверенна Українська Держава може забезпечити українському народові свобідне життя й повний усесторонній розвиток усіх його сил.
3. Тільки шляхом революційної боротьби з наїзниками здобуде український нарід свою державу.
4. Тільки справедливий, націоналістичний суспільний лад буде основою сили Української Держави й основою вільного життя цілого українського народу.
Тому Організація Українських Націоналістів бореться:
1. За Суверенну Соборну Українську Державу, за владу українського народу на українській землі.
2. За організацію Української Держави на основах: сильної влади, сильної національної армії й флоту та єдиної політичної організації провідного національного активу.
3. За планову організацію цілого господарського й суспільного життя в Українській Державі на таких основах:
а) рівність всіх українців у правах й обов’язках супроти нації й держави,
б) поділ на різні заняття й фахи та відповідно до цього виробничі й професійні організації, побудовані на засаді продукційного солідаризму й рівноправності всіх працюючих,
в) власником усієї землі й вод, підземних і наземних багатств, промислу й шляхів комунікації – є сам Український Нарід і його Держава,
г) українська земля – українським селянам, фабрики й заводи – українським робітникам, український хліб – українському народові, вільна ініціатива вільних людей; загальне й повне право власності на продукти своєї праці;
обмежене приватне, кооперативне й спілкове право власності на господарювання землею й верстатами для тих, які в них працюють;
державна власність важкого промислу й транспорту;
вільна торгівля нижчих ступнів; законне обмеження зисків, усунення всякої спекуляції та самоволі й недбальства в господарстві;
інтенсивна розбудова всіх галузей народного господарства, щоб воно стало основою могутності Української Держави; пов’язання в цілому житті вільної, творчої ініціативи, праці й власності громадян з ініціативою, плановістю, організованістю й контролем держави в одну, нерозривну цілість.
д) законна участь робітників у кермі й зисках підприємств; за кращу працю — краща платня; забезпечення законом найменшої платні за працю, вистачаючої на повне утримання працівника та його рідні, забезпечення здорових умов праці у копальнях, фабриках, верстатах та усіх місцях праці;
забезпечення платних відпусток і забезпечення всіх потреб здоров’я й культури;
е) загальне й повне забезпечення на старість та у випадках каліцтва й нездібності до праці всіх громадян є основою багатства народу й у першу чергу здібності й праця всіх членів національної спільноти. Тільки праця й її видайність є мірилом вартості кожної одиниці та основою її суспільного становища.
ОУН бореться:
4. За планову організацію українською державною владою народного здоров’я, розросту й тугості української раси шляхом:
а) загальної, обов’язкової, безплатної лікарської опіки й використання всіх здобутків лікарських наук та лікарняних закладів для цілого загалу,
б) допомоги чисельним родинам,
в) опіки й охорони матерів й дітвори,
г) піднесення стану народного відживлення, мешкання й рівня цілого життя,
д) плекання фізичного здоров’я народу.
За організацію шкільництва на основі загальної, безплатної освіти для всієї української молоді й особливого виховання здібнішої дітвори;
За перевиховування цілого українського народу у дусі славних традицій української історії;
За усунення чужих розкладових впливів;
За новий героїчний зміст української культури.
6. За свободу сумління й релігійних культів не противних моральній силі нації й інтересам Української Держави.
7. ОУН бореться проти комуністичного світогляду, проти інтернаціоналізму й капіталізму та проти всіх поглядів і течій, що несуть ослаблення життєвих сил народу;
ОУН бореться за знищення неволі, за розвал московської тюрми народів, за знищення цілої комуністичної системи, за знищення всіх привілеїв, поділів і різниць на класи та всіх інших пережитків і пересудів.
8. ОУН бореться за свободу всіх народів, поневолених Москвою та їхнє право на своє власне державне життя.
9. ОУН змагає до з’єднання всіх українців в одному визвольному фронті Української Національної Революції та організує й творить політично-мілітарну визвольну силу, здібну перевести збройний зрив, здобути Українську Державу та кермувати нею.
10. ОУН іде в боротьбі за здійснення заповіту Великого Пророка України Тараса Шевченка революційним шляхом Коновальця, шляхом Святослава, Володимира Великого, Хмельницького, Міхновського й Петлюри, шляхом боротьби за славу й велич Золотого Тризуба.
Політичні постанови
1. Організація Українських Націоналістів бореться за Суверенну Соборну Українську Державу, за визволення поневолених Москвою народів Східної Європи й Азії, за новий, справедливий лад на руїнах московської імперії, СССР. Організація Українських Націоналістів продовжуватиме всіма силами революційну боротьбу за визволення Українського Народу без огляду на всі територіально-політичні зміни, які зайшли б на терені Східної Європи.
2. Єдиним шляхом до осягнення наших цілей є Українська Революція в московській імперії СССР в парі з визвольною боротьбою поневолених Москвою народів під гаслом: «Свобода народам і людині!»
3. Організація Українських Націоналістів стає на чолі тих українських революційних течій та співпрацює з тими революційними рухами поневолених Москвою народів і з тими державами, що змагають до повного розвалу СССР. Організація Українських Націоналістів визнає союзниками України всі держави та політичні угрупування й сили, що заінтересовані в розвалі СССР та в створенні ні від кого незалежної Суверенної Соборної Української Держави. Відношення ОУН до держав та політичних рухів перерішується їхнім протимосковським наставленням, а не більшою чи меншою політичною співзвучністю з українським націоналістичним рухом.
4. СССР – це новітня форма московського імперіалізму, що доводить поневолені народи й країни до національного, культурного й економічного застою та руїни. Тільки державне усамостійнення поневолених Москвою народів Європи та Азії й свобідна співпраця між ними доведуть до всебічного розвитку.
5. Організація Українських Націоналістів бореться проти всіх родів московського імперіалізму, тому поборює всі ті протирежимні організації й рухи в СССР і поза СССР, що змагають до збереження московської імперії в якій небудь формі та до нового поневолення немосковських народів.
(…)
8. Основою нашої праці й боротьби в Україні та в цілому СССР є революційно-визвольна боротьба українського народу проти Москви за Суверенну Соборну Українську Державу та платформа спільної боротьби поневолених народів проти московського імперіалізму. При творенні єдиного протимосковського революційно-визвольного фронту боротьби рішає перш за все політична доцільність, а не світоглядові, ідеологічні й програмові різниці.
9. Організація Українських Націоналістів змагає до опанування своїми впливами цілості суспільного життя. ОУН буде проводити свої акції на всіх теренах, у всіх клітинах та установах суспільного життя. Передумовою успіху нашої боротьби є тип члена – суспільного пробоєвика, організатора.
(…)
11. Організація Українських Націоналістів бореться як проти московсько-большевицького державного капіталізму, так і проти повороту ліберально-капіталістичного устрою.
Організація Українських Націоналістів бореться проти насильницької колгоспної системи, за знесення колгоспів, за те, щоб українські селяни самі зорганізували своє господарство й керували ним згідно з добром працюючих і цілого українського народу, за право приватного землеволодіння для селян в межах трудової норми, без права на спекуляцію землею…
12. В промислових осередках Організація Українських Націоналістів веде боротьбу під гаслами: за всебічну опіку держави над робітниками, за справедливу заробітну плату, за особисту свободу робітника, за самоуправу робітників у вільних професійних союзах.
(…)
14. Комінтерн, компартії поодиноких країн поза СССР, та від нього залежні організації – це агентури московського імперіалізму. Тому ОУН включає протикомуністичну акцію в рамки своєї протимосковської акції за границею.
15. Завданням українців СССР поза українськими етнографічними землями є організувати й посилювати боротьбу проти московського імперіалізму й режиму між тими народами й населенням, серед яких живуть, нав’язувати співпрацю з ними та допомагати їм.
(…)
Лише віра у вище покликання Організації й її членів спонукає ставити до себе високі вимоги та сповняти намічені завдання.
Подається за збіркою документів «ОУН в світлі постанов Великих Зборів, Конференцій та інших документів з боротьби 1929-1955 р.», Видання ЗЧ ОУН, 1955 р.
Ілюстрація: портрет Степана Бандери роботи Заслуженого художника України Івана Крислача
