В Донецьку, біля пам’ятника Тарасу Шевченку небайдужі люди провели Віче-реквієм в пам’ять і пошану героя Чеського народу. Мова йшла про те, що 16 січня 1969 років тому в Празі на Вацлавській площі на знак протесту проти окупації Чехословаччини військами Варшавського договору під проводом Москви вчинив акт самоспалення 20-річний юнак Ян Палах. В день 45-річчя подвигу, активом ВГОІ «Чорнобиль-Допомога» була підготовлена експозиція з матеріялами про життєвий шлях Яна, його подвиг та наслідки жертовного вчинку. З промовою про видатного юнака виступив засновник музею «Смолоскип», в якому є спеціально присвячена Я. Палаху експозиція, Віктор Тупілко. Він зазначив, що впроваджений Форум не є політичною акцією – «Сьогоднішнє Віче-реквієм не містить в собі політики, релігії, кордонів, націоналізму, расової приналежності, економіки… Це захід-свідчення, що велика жертва людини, яка віддала своє життя заради вільного життя свого народу не забута і має відгук в українському середовищі».
Незважаючи на дощ на Майдані було присутнє приблизно шістдесят осіб, які уважно і з душевним хвилюванням прослухали змістовну доповідь про далекі вже події в Чехословаччині.
Музей «Смолоскип» проводить неординарну роботу в напрямку досліджень і вшанування стійким до самопожертви борцям за ідеали демократії, свободи і справедливості всіх народів світу. Саме тому під час імпрези люди дізналися, що випадки жертовності мають місце переважно в ті моменти суспільного життя, коли влада порушує принципи демократії, коли владці узурпують і зловживають владою, коли більшість не прислуховується до меншості. Чехословаччина за прояв воління до демократичної незалежності була окупована і Москва проводила тільки політику сили, що несумісне з мораллю. До акту самоспалення Я. Палаха такі вчинки вже зробили Рішард Сівець (Польща) і Василь Макух (Україна), при цьому вони вигукували гасла за волю і на солідарність з боротьбою народу Чехословаччини проти тоталітаризму. В усіх цих випадках прислужники Москви робили все, щоб виставити великих жертовників психічно неврівноваженими, які потім нібито в останні секунди життя жалкували про свій вчинок, та й взагалі робилося так, щоб про героїв люди швидко забули. Подвиг Яна Палаха викликав багатолюдні демонстрації в країні. Інформація про нього миттєво розповсюдилася по всьому світу. Після Я. Палаха спалив себе ще один чеській юнак – Ян Заїць. Тому цинічні холуї Москви, таємно викопали тіло Я. Палаха з могили і спалили – слово “кремація” до цих нелюдських вчинків не підходить. Про чистоту намірів Я. Палаха і підлість холуїв влади тепер свідчать розсекречені архіви спецслужб. «Яна Гуса теж спалили…» – звучить тихий хрипкий голос героя з відеозапису в лікарні, де він помер через три дні після акту.
Події 45-річної давнини в Чехословаччині перегукуються з подіями в Україні сьогодення. Саме тому, віддаючи шану і повагу видатному сину чеського народу Яну Палаху, було зазначено, що ми повинні робити все можливе для того щоб не було потреби у жодного народу в таких жертвах. Щоб суспільний лад був таким, що б навіть думки не виникало про подібне. Ян спалив себе не тільки за волю чеського народу. Він став символом боротьби під гаслами «За нашу і вашу свободу». Під час Оксамитової революції був проведений тиждень в ім’я Яна Палаха, його стійкість і жертовність показують, що в усі часи була боротьба за гідність і що та боротьба мала перемогу. Але неоколоніалізм і тепер має місце, тому вклоняючись величі жертовних Народних Героїв, як Ян Палах, Ян Заїць, Рішард Сівець, Василь Макух, Олекса Гірник, Ромас Каланта…, ми розуміємо, що не скрізь ще заповіді рівності і справедливості мають первинноголовний зміст.
«Герой – це людина народжена від Богів і має нерозривні коріння з землею та прямий дотик неба, але смертні. Бог віддав людям найдорожче, що в нього було – свого сина, щоб люди жили в злагоді з мораллю і справедливістю. Ян Палах віддав своє найдорожче – власне життя заради всіх нас, заради життя прийдешніх поколінь згідно Законам Божим. Що таке справедливість, чи віримо ми в справедливість, чи існує справедливість? Не поспішайте з відповіддю. Швидше за все відповіді будуть ріжні. Моя інвектива і моя релігія полягає в тому, що я вирішив для себе – справедливість в світі існує і я уявляю, що вірю в неї. Тому від уяви я переходжу до дійсної віри. Тоді я відношусь до інших так, я би хотів щоб відносилися до мене. Тоді не стоїть питання егоїстичних преференцій і кон’юнктури. З огляду на героїчний вчинок Я. Палаха міняється відправна точка прийняття рішень: людина життя віддала в ім’я справедливості для нас, а чим ризикуємо ми?» – зазначив головний промовець на Віче-реквіємі В. Тупілко і зачитав останній лист Яна Палаха.
Доповідь про ті історичні події доповнили Станіслав Федорчук – модератор Донецького Майдану, Віктор Прокопчук – голова спілки офіцерів Донецької області, який у 1968 році служив в радянській армії, а о. Ігнатій (Українська православна церква Київського патріархату) і піддиякон Микола (Українська греко-католицька церква) провели спільний молебень по Яну Палаху і іншим народним жертовникам.
Вічна слава Героям!
Степан Копанка
ОСТАННІЙ ЛИСТ ЯНА ПАЛАХА
«ТОМУ, ЩО НАШІ НАРОДИ ОПИНИЛИСЬ НА КРАЮ ПРОПАСТІ БЕЗНАДІЇ, МИ РІШИЛИСЬ НА ВИСЛОВЛЮВАННЯ НАШОГО ПРОТЕСТУ В НАСТУПНИЙ СПОСІБ, ЩОБ ЗБУДИТИ ЗНОВУ НАШ НАРОД:
НАША ГРУПА СКЛАДАЄТЬСЯ З ДОБРОВОЛЬЦІВ, ЯКІ РІШИЛИСЬ ЗГОРІТИ ЗА НАШУ СПРАВУ. МЕНІ ВИПАЛА ЧЕСТЬ ВИТЯГНУТИ ЖЕРЕБ ЧИСЛО 1, А ТИМ І ПРАВО ПИСАТИ ЦЬОГО ЛИСТА, ЯК ПЕРШИЙ ЖИВИЙ СМОЛОСКИП.
НАШІ ДОМОГАННЯ ТАКІ:
- НЕГАЙНЕ ЗНЕСЕННЯ ЦЕНЗУРИ.
- ЗАБОРОНА ГАЗЕТИ «СПРАВИ».
КОЛИ НАШІ ДОМОГАННЯ НЕ БУДУТЬ ЗДІЙСНЕНІ НА ПРОТЯЗІ ПЯТЬОХ ДНІВ, ТОБТО ДО 21 СІЧНЯ Ц. Р., Й КОЛИ НАШ НАРІД НЕ ПІДДЕРЖИТЬ НАШИХ ДОМОГАНЬ ШТРАЙКОМ БЕЗТЕРМІНОВОГО ТРИВАННЯ – ПАЛАТИМУТЬ ДАЛЬШІ СМОЛОСКИПИ.
П.С. НЕ ЗАБУДЬТЕ: СЕРПНЯ 1968 РОКУ. У МІЖНАРОДНІЙ ПОЛІТИЦІ МАЛА КОЛИСЬ ЧЕХОСЛОВАЧЧИНА ВІЛЬНЕ ПОЛЕ. ВИКОРИСТОВУЙМО ЙОГО!
