Вийшла друком книжка Омеляна Коваля “Спомини мого життя”. Автор – багаторічний чільний діяч бандерівського руху, першою значною справою якого було створення в Долинському районі українського Державного Правління після проголошення Акту 30 червня 1941 року у Львові. Заарештований ґестапо, перебув львівську тюрму на Лонцького, краківську тюрму Мотелюпіх і потрапив у перший епап українськиї політичних в’язнів в концтаборі Аушвіц. У своїх спогадах згадує, як капо в таборі розправлялися з братами Степана Бандери Олексою і Василем, проігноровані досі українськими істориками два “українських” бараки в Аушвіці, в яких сиділи українці, ув’язнені за боротьбу за Українську Державу, про побут в таборі та щастя і друзів, які допомогли вижити в нелюдських умовах.
В післявоєнний час опинився на еміграції в Німеччині, потім у Бельгії, і своє життя присвятив громадській праці на користь Україні. Був очільником Спілки Української Молоді, головою української громади в Бельгії, членом Головного Проводу ОУН(б), відповідав у Проводі за налагодження міжпартійних стосунків на еміграції та освіту покоління, народженого у вигнанні.
Повернувся в Україну, і зараз мешкає у Львові. Нагороджений Президентом України орденом Свободи.
Про все це, і багато що інше – на сторінках 240-сторінкового видання, яке побачило світ у видавництві Галицька Видавнича Спілка. Серед них – 20 сторінок архівних фотографій. Упорядник видання – к.і.н. Микола Посівнич, редактор – Ярослав Сватко. Книга буде цікава тим, хто цікавиться історією визвольної боротьби середини минулого століття та політичною діяльністю української діаспори.
УІС
