Нещодавно, 23 вересня 2015 року, під час Національного конгресу українських керамологів «Українська керамологія в контексті викликів ХХІ століття», що проходив на базі Національного музею-заповідника українського гончарства в Опішному та Інституту керамології – відділення Інституту народознавства НАН України було презентовано книгу Віктора Міщанина «Ви оживили мені душу своїми листами…». (Листи опішнянської малювальниці Мотрони Назарчук із Запоріжжя до керамолога Віктора Міщанина в Малі Будища).
Автор книги – кандидат історичних наук, археолог, керамолог, лауреат літературно-мистецьких премій імені Володимира Малика (2005) та імені братів Тютюнників (2009), член Національної спілки майстрів народного мистецтва України (2000). Ним написано близько 150 керамологічних та краєзнавчих публікацій у періодичних виданнях та збірниках, а також восьми монографій: «Словник гончарів Глинського, Малих Будищ, Старих Млинів, Хижняківки» (1999), «Хутори ви мої, хутори…» (2002), «Північна група малих осередків гончарства Опішненського гончарного району (друга половина ХІХ-ХХ століття)» (2005), «Храми землі нашої: Церква Різдва Пресвятої Богородиці у Малих Будищечках» (2006), «Храми землі нашої: Церква Преображення Господнього у Глинському» (2008), «Малобудищанське колгоспне гончарство (1930-ті – 1950-ті роки)» (2010), «Озираючись у минуле, згадуючи пройдене, підсумовуючи зроблене…» (2012), «Репресивні заходи радянського тоталітарного режиму в галузі традиційного гончарства України (1930-ті – 1950-ті роки)» (2013).
Мотрона Савівна Назарчук (у дівоцтві Каша) (19.11.1911 – 11.09.2008) – знаменита опішнянська малювальниця гончарних виробів 1930-1960-х років, батьківщиною якої є мальовниче село Малі Будища – відомий гончарних осередок Полтавщини. Останні сорок років життя мисткині пройшли в Запоріжжі.
Протягом 2001-2007 років Віктор Міщанин листувався зі своєю талановитою землячкою. За цей час зібралося близько п’ятдесяти її листів, які подано у цій книзі. Вони містять багато цікавої інформації про нелегке життя Мотрони Назарчук, минуле Малих Будищ, Опішного, їхніх мешканців тощо. Чимало спогадів мисткині використано у книгах і статтях Віктора Міщанина. Але багато чого туди і не ввійшло. Тож видання цієї частини епістолярної спадщини Мотрони Савівни є не лише даниною памяті про одну з видатних опішнянських малювальниць. У листах читачі знайдуть чимало цікавого й потрібного з минулого, краще пізнають Мотрону Савівну Назарчук як людину і митця.
Книга розрахована на керамологів, істориків, етнографів, музеологів, краєзнавців, усіх, кого цікавить історія рідного краю, духовні надбання українців.
