Вид на палац Розумовського у Відні. Гравюра. Автор Карл Роберт Шиндельмаєр. 1812 р. Ілюстрація з праці автора «Опис найкращих парків і садів Європи: із зауваженнями щодо садівництва та насаджень»
Альона Грабовець
історик
Національний заповідник
«Гетьманська столиця»
З ім’ям українського гетьманича Андрія Розумовського пов’язана доля двох визначних палаців. Перший знаходиться в гетьманській столиці Батурин і був успадкований ним у 1803 р. від батька, гетьмана України Кирила Розумовського. Другий же зведений в австрійський столиці у 1806 р. і цілком ймовірно, що своїй появі завдячує батьківському спадку, який Андрій отримав у Батурині. Сьогодні палац Кирила Розумовського є єдиним збереженим гетьманським палацом в Україні та визначним музейним закладом нашої держави. Віденський же палац українського гетьманича Андрія Розумовського був центром політичної комунікабельності та провідним осередком культурного життя австрійської столиці першої половини ХІХ ст. У ньому проходили неофіційні зустрічі учасників Віденського конгресу 1814 – 1815 рр. та відбувалися пишні святкування з приводу річниці битви під Лейпцигом.
Вид на палац Розумовського у Відні. Гравюра. Автор Карл Роберт Шиндельмаєр. 1812 р. Палац Ліхтенштейну. м. Відень, Республіка Австрія
У той же час палац Андрія Розумовського став місцем розвитку європейського музичного мистецтва. У 1808 р. Андрій створив струнний квартет на чолі з віртуозом Ігнацем Шуппанцігом і організував щотижневі концерти у своєму новому палаці. Величні споруди й талановита гра музикантів на чолі з Бетховеном збирали у стінах Віденського палацу політичну еліту, приміром: міністра закордонних справ австрійської імперії Йоганна Філіппа Стадіона, німецького державного діяча Ернеста Фрідріха Герберта, англійського дипломата Річарда Міда та публіцистів і літераторів: Фрідріха фон Генца, Августа Вільгельма Шлегеля. Німецький композитор Йоганн Фрідріх Райхардт в листі від 10 грудня 1808 р. так визначав ці події: «…чарівний квартет відмінного скрипаля пана Шуппанціга відкрив підписку на зимовий сезон у резиденції графа Розумовського».
Задум побудови грандіозного палацового комплексу у Андрія Розумовського виник наприкінці ХVIІІ ст., у той час він придбав декілька ділянок у передмісті Відня, відомому, як Ландштрасе. Фундамент будівлі був закладений 30 вересня 1803 р., а вже з часом постав і сам палац. Палац Розумовського був спроєктований придворним архітектором королівської династії Габсбургів Луї Монтоєром.
Сьогодні красу та велич Віденського палацу ми можемо осягнути завдяки художнім творам збереженим у європейських культурно-освітніх інституціях. У даній статті ми розглянемо одні з найперших, відомих на сьогодні його зображення, які відносяться до 1810 – 1812 рр.
У травні 2022 р. істориками Національного заповідника «Гетьманська столиця» в колекції Австрійської національної бібліотеки була виявлена робота, австрійського художника Йозефа Месмерра «У Пратері». Вона написана аквареллю у 1810 р. Митець відтворив помпезний, у класичному стилі палац, розташований на пагорбі та частину паркової зони австрійської столиці початку ХІХ ст., так званого Пратера. На картині ми помічаємо віденців, які відпочивають на парковій галявині та прогулюються уздовж Дунайського каналу. Варто зазначити, що саме з Пратеру, який був найпопулярнішим місцем відпочинку мешканців австрійської столиці відкривався захопливий пейзаж на палац Розумовського з його англійським парком.
У Пратері. Художник Йозеф Месмерр. 1810 р. Австрійська національна бібліотека. м. Відень, Республіка Австрія
Відтворення саме цього краєвиду найчастіше зустрічається на художніх полотнах, що засвідчує інтерес та захоплення палацом талановитого українця. Наступне зображення, виявлене в приватній князівській колекції Палацу Ліхтенштейну у Відні є цьому підтвердженням. Це гравюра «Вид на палац Розумовського у Відні», створена у 1812 р. австрійським гравером Карлом Робертом Шиндельмаєром. Офорт став ілюстрацією до його двомовної праці французькою та німецькою «Description des principaux parcs et jardins de l’Europe: avec des remarques sur le jardinage et les plantations. Bildliche und beschreibende Darstellung der vorzüglichsten Natur und Kunstgärten in Europa: mit Bemerkungen über Gartenkunst und Anpflanzungen», що перекладається, як «Опис найкращих парків і садів Європи: із зауваженнями щодо садівництва та насаджень». Варто відмітити, що зображення, яке подане у цій праці є кольоровим, на відміну від зображення з Палацу Ліхтенштейну.
Головна увага автора на гравюрі прикута до садового фасаду палацу, який своєю величиною, грандіозністю та могутністю зачаровує. До себе також привертають увагу пишні насадження англійського парку, серед яких можна розгледіти плакучу вербу. Територія парку має розвинену мережу доріжок, які гармонійно поєднують його із палацом та судячи з цього є улюбленим місцем для прогулянок свого господаря.
Внизу під зображенням міститься декілька написів, праворуч – німецькою «Schindelmayer fe», тобто зазначене прізвище автора, а вздовж аркуша французькою та німецькою – назва його роботи: «Vue du palais de S.E. / Mgr. le Cte de Rasumovsky à Vienne», «Ansicht des Pallastes S.E. des Grafen von Rasumovsky zu Wien».
Палац князя Розумовського. Гравюра. Автор Йоганн Яреш. Центр вивчення Бетховена імені Айри Ф. Брілліанта. м. Сан-Хосе, Сполучені Штати Америки
Те, що палац був справжнім архітектурним шедевром засвідчує і кольорова гравюра «Палац князя Розумовського», виконана австрійцем Йоганном Ярешом. Назва зображення французькою та німецькою мовами міститься в нижній частині гравюри: «Palais de Prince Rasoumovsky. Palast des Fürsten Rasoumovsky». Дана гравюра увійшла до складу альбому «Collection de vues des principaux Palais, Eglises, Batimens publics, Campagnes & jardins tant de Vienne que de ses Environs» («Колекція краєвидів найвідоміших палаців, церков, громадських будівель і найкрасивіших районів Відня та його околиць») під № 61. Альбом був виданий Марією Гайслер у 1812 р. та включав 100 мініатюрних кольорових гравюр.
Альбом з гравюрами був віднайдений у жовтні минулого року в зібранні Центру вивчення Бетховена імені Айри Ф. Брілліанта (м. Сан-Хосе, США). За допомогою неї ми можемо детально розглянути палац з протилежної сторони, де знаходився головний вхід. З нього гості потрапляли у вестибюль, потім у купольний зал, а звідти – у чудовий бальний зал з боку саду. Загалом палац складався з могутнього прямокутного головного корпусу та примикаючого до нього під прямим кутом одноповерхового садового флігеля, утворюючи зворотню форму літери «Г».
Спочатку головний вхід був оточений старими непоказними будинками, проте гравюра відтворює гарно облаштовану вулицю, наповнену сучасними будівлями, кінними екіпажами та пересічними мешканцями Відня. Значних зусиль для цього доклав Андрій Розумовський, який викупив сусідні будівлі, надав їм нового вигляду¸а також збудував кам’яний міст через Дунай, що з’єднував палац з Пратером.
Віденський палац Андрія Розумовського, як бачимо дійсно став відображенням особистості сина гетьмана України, його діянь, смаків та вподобань. Водночас він був однією з головних окрас австрійської столиці і своєю вишуканістю приваблював та зачаровував кожного. Палац і сьогодні прикрашає Відень, а вулиця, на якій він розташований, названа «Rasumofskygasse» в честь видатного українця.
Палацово-парковий ансамбль гетьмана України Кирила Розумовського в Батурині. Фото. 2021 р.
